З батьками дружини у мене завжди були нормальні стосунки, ми одружені вже шість років. Живемо ми у квартирі, яку віддала нам теща, це квартира її матері.

Я спочатку почував себе дуже не зручно, говорив, що ми тут житимемо тимчасово, поки не купимо своє житло, але тесть і теща обурювалися, що Юля у них єдина дочка і ця квартира завжди призначалася їй. Навіщо купувати, якщо є десь жити.

Згодом я звик до цього, думав, що загалом вони мають рацію, і через два роки після весілля купили з дружиною машину.

У нас двоє дітей, вони дуже прив’язані до дідуся з бабусею, мої батьки також живуть у нашому районі, але в житті моїх дітей не займають особливого місця, що мене дуже засмучує.

Але тут є вина і моєї мами, яка віддала перевагу дітям моєї сестри. Спочатку я ображався, а тепер радий, що у них є такі люблячі дідусь із бабусею.

До мене вони теж ставляться як до сина, що дуже рідко буває. Я зі свого боку теж їх поважаю, і завжди допомагаю, якщо щось потрібне, особливо на дачі.

Але те, що я нещодавно почув, мене неприємно вразило. Я не думав, що моя теща така…

Якось ми були всі на дачі, дружина з дітьми пішли на річку, а я залишився, треба було подивитись машину, а от теща, мабуть, подумала, що ми всі пішли.

І тут я почув її розмову із сусідкою, яка сказала, що гарний у вас зять, пощастило доньці.

Не встиг я зрадіти, що мене похвалили, як почув тещу: «Він же прийшов не все готове, чому йому не бути добрим?». Я не чекав такого від неї.

Це виходить, що я боюся втратити все, і тому поводжуся нормально? Я нікому нічого не став говорити, навіть дружині, щоб не провокувати скандал та сварку, мені мир у сім’ї дорожчий.

Але не можу змусити себе, як і раніше, ставитися до тещі. Боюся, що не витримаю, і одного разу скажу їй про це.

КІНЕЦЬ.