Зустрічалася з чоловіком близько 10 місяців. Люблю дуже сильно, дуже рада, що його зустріла це справді моя людина. Вирішили розписатися, зараз нашим сімейним відносинам рік і місяць і ось яка виникла проблема.

Живемо ми у його квартирі разом із його мамою та його сестрою. Справа в тому, що це Київ і житло досить дорого винаймати, хоча я теж працюю, і раніше винаймала кімнату. Але було ухвалено рішення переїхати саме до нього.

З боку мами та сестри все тільки добре, скарг немає, але ми як жили раніше кожен собі у плані фінансів, так і зараз продовжуємо. Коли тільки переїхала почала купувати багато продуктів і готувати, хоча я постійно на роботі, і це досить стомлювало, готувати після роботи з одним вихідним на тиждень.

Купую багато чого для господарства та інше. Я не знаю, може я не права, що скаржуся, і може так і треба чоловік повністю оплачує квартиру, ну комунальні платежі в Києві теж виходять чималі, незважаючи на те, що житло своє.

Загалом, так і живемо, і я навіть не знаю, може так і має бути, але знаєте як прикро, коли бачиш пари в супермаркетах, які їздять разом за продуктами на тиждень, а у нас такого немає, їжджу я одна , вибираю, розплачуюсь, а він може забрати мене на машині із пакетами.

Мама його теж постійно все купує і готує і він їсть то її їжу, то мою, і мені його мама постійно каже, щоб я пригощалася, але я не можу таке їсти, звичайно, їм іноді, якщо ми приїхали ввечері, а я ще не приготувала.

Але я віддаю перевагу більш здоровій їжі, а мама його готує макарони з сосисками, або гречку з сосисками, або жирне м’ясо, або суп, але дуже солоний.

Як мені далі поводитися, не знаю, може, варто поговорити про це з чоловіком? Просто продукти зараз коштують дуже дорого, я питала в нього скільки коштує комуналка, але він не говорить точну суму. Трикімнатна квартира, так, але мені здається, що на продукти я витрачаюся більше. Тим паче, що я готую на двох, не тільки на себе.

Дуже дивно якось виходить. Адже грошей він мені зовсім ніяких не дає, й навіть не питає, чи вистачає мені на харчові продукти. Хоча іноді буває таке, що й не вистачає.

КІНЕЦЬ.