У нас із чоловіком є дитина (1,7 року) і живемо ми ось уже 3 роки зі свекрухою. Жити окремо у нас можливості поки що немає. У нас окрема кімната, ну як окрема, тільки на словах, осквльки свекруха наводить порядок в кімнаті і навіть розкладає речі в шафу після прання (я ж такого з її шафою не роблю), також переставляє всі предмети меблів по-своєму.

Поваги чужого особистого простору немає й близько. Може те, що спеціально заховано, знайти та поставити на чільне місце. Мати чоловіка дуже любить прибиратися (може прийти з роботи та помити ванну з туалетом, наприклад) і так само готувати (3-4 страви за раз).

У зв’язку з цим у мене просто немає сенсу готувати самій те, що я люблю. І окремо готувати для нас із чоловіком не можу – чоловік категорично проти.

Моє прибирання теж безглузде, за мною все прибирають заново. Раніше я думала, ось добре, виховуй дитину і тільки за тебе все роблять.

Але коли приготовлений мною суп для сина полетів у смітник і почалися моралі з приводу одягу, настала межа моєму терпінню. Говорити їй марно (в одне вухо влетіло, в інше вилетіло).

Гаразд, поговоривши зі своєю мамою, я змирилася і вирішила не йти на конфлікт. Далі справа дійшла й до онука, купівля одягу у великій кількості без мого відома, іграшки різні і знову таки у великій кількості, годування дитини коли і як свекруха вважає за потрібне.

Я висловила чоловікові свою думку щодо цього, але він став на її бік, мовляв, хоче і нехай балує. Але він не розуміє, що дитину я народжувала, і я її мати, а вона лише бабуся!

Коли я сама хочу побалувати дитину іграшкою або чимось смачненьким, я не можу цього зробити, тому що свекруха скуповує все що можна і, не питаючи в мене, дарує це дитині. А якщо варто нам щось купити – одразу негатив та образи.

Нещодавній приклад. Ми хотіли купити якісний дитячий конструктор. Я подивилася в інтернеті, знайшла де подешевше і зробила замовлення (треба було почекати пару днів, доки привезуть).

Свекруха ж хотіла просто купити на ринку більш дешевий та неякісний аналог. Я їй сказала, що не треба це робити, ми вже купили.

Вона начебто погодилася, а наступного дня приносить конструктор. Тут я не стрималася, висловилася і показала своє невдоволення, але ніхто його не помітив.

Мої батьки також не можуть балувати онука, тому що свекруха заздалегідь скуповує все, що навіть теоретично може знадобитися, захаращуючи квартиру незрозумілими та не дуже потрібними дитячими речами.

І якщо вона вдома та чоловік удома, то дитина завжди тільки з нею, до мене вони звертаються лише коли треба її погодувати (і то не завжди, бабуся запросто сама може погодувати дитину) або поміняти памперс. А якщо пограти чи щось зробити, то лише тато.

У зв’язку з цим (я так думаю) моя дитина до мене не звертається, не каже «мама». Натомість на свою адресу я чую або невиразне «Еее», або він кличе «баба».

Звісно, що на цьому ґрунті у нас почалися проблеми у відносинах із чоловіком, зростає роздратування одне до одного. Хто з таким стикався, допоможіть, будь ласка, порадою.

КІНЕЦЬ.