У мене схожа історія у житті, яку я тут нещодавно прочитала, я теж хочу повернутися до колишнього чоловіка.

Стосовно першого чоловіка – разом були 10 років. Жили, душа в душу. З’явилася дитина. Коли дитині було 3 роки, чоловік перший раз пішов у загули.

Нічні клуби життя для себе. На нас з дитиною уваги жодної не закртав. Усі домашні обов’язки були на мені, плюс робота. Крутилася як білка у колесі.

Він, правда, теж багато працював, добре заробляв, але на цьому все. Сам відсторонився від нас.

Потім запропонував вільні стосунки, а потім і взагалі квартиру собі зняти і пожити одному , щоб міг клубами ходити і під ранок нас не будити. Втомилася я від цього.

Так майже пів тора роки було. Але у нас бізнес був спільний. І я боялася розлучення.

Боялася, що він відбере у мене все, чи підставить. І життя спільного не бачила з ним уже. Відносини стали дуже поганими, лайки та образи на людях.

Потім якось зустрілася з нашим спільним знайомим, він старший за мене, сам у розлученні. Він здогадувався про наші проблеми, сказав, що допоможе мені, захистить якщо що.

У мене прямо крила з’явилися, нарешті, надія, що це може все закінчитися. Я вигнала чоловіка із квартири. Стали жити окремо. Бачились лише на роботі.

Йому сказала, що будемо розлучатися. Він дуже розлютився, чи то від розлучення, чи то від того, що зрозумів, що в мене є людина, яка на рівних з ним і заступиться за мене.

На ґрунті всього цього у мене зав’язався роман із цим знайомим, закохалася по вуха. Чоловік мене відмовляв, говорив, не зв’язуйся з ним, ви різні дуже, не твій за типажем.

Умовляв, що самі все мирно вирішимо. Я це все в багнети приймала, розуміла, що він не може змиритися, що є кому за мене постояти. Розлучилася з чоловіком. І він пішов, залишивши все. Квартиру домовилися продати та розділити навпіл.

Він пішов і більше не з’являвся. Дитину брав рідко, раз на два місяці на пару годин. Аліменти платив мінімально. На все необхідне була одна відповідь – можливості немає.

Сам тим часом позичив десь грошей, відкрив свою фірму, і до нас не ліз. Я через пів року після розлучення дізналася, що чекаю дитину від цього нового коханого, купила будинок (частково в кредит) ми побралися.

Мій новий чоловік начебто не з бідних був, але на той момент не найкращі його часи були. Загалом, забезпечувала я себе повністю сама, і ремонт у будинку робила сама, і загальні витрати навпіл.

З’явилася дитина, з перших днів сиділи по черзі, я вийшла на роботу майже одразу. Почалася вся побутова метушня, а я розуміла, що надто багато чи то він на мене звалив, чи я сама.

Він не працював, пів дня я була з дитиною, уночі теж я, і на 5-6 годин їздила на роботу, багато додому брала папери з роботи. Я стала нервовою і незадоволеною всім цим.

А він почав вдавати, що я йому зобов’язана тим, що він допомагає мені вдень з дитиною. З огляду на те, що він весь день був удома і не працював тоді взагалі ніде.

Жив він на заощадження, заощаджував на всьому, і в планах, мабуть, думав надалі жити за мій рахунок. Замість великого кохання, отримала нервовоrо чоловіка, який так і бажає сісти на шию. Та ще зловживає напоями.

Мій перший чоловік мав рацію, не пара він мені зовсім. Іноді телефоную і переписуюся з ним. Начебто починаємо по дрібницях, за дитину розмови, але нотки жалю прослизають у голосі його та моєму.

Він все більше натякає мені, що нагулявся начебто і зрозумів, щастя не в цьому, і що можна було б і зустрітися та побалакати про все.

А я, вкотре, втікаючи від скандалу чоловіка, відповідаю на повідомлення колишнього і розумію, що душею ця людина мені близька. Він освічений, цілеспрямований, енергійний.

Він довів собі і всім, що багато чого коштує, залишивши все і почавши все спочатку. Я дуже його за це поважала. У моїх очах він з хлопчика, що ще не нагулявся, перетворився на справжнього чоловіка.

В мені борються різні почуття. З одного боку, якби все це не сталося, я не зрозуміла б, як насправді мені було добре з першим чоловіком. Все що мені не подобалося в ньому останнім часом, я раптом покохала.

Якби не з’явився цей чоловік, мій другий чоловік, гадаю, розлучення було б дуже болісним. Іноді я думаю, адже ми добре жили.

А потім думаю, але ж розлучилася з ним, адже були причини, і були скандали. Думаю, він любить мене ще.

І розумію, що я також люблю. Вже більш великою любов’ю. Приймає та прощає. Але в житті вже так багато змінилося.

Ми так лаяли одне одного нашим усім друзям. У мене дитина маленька від іншого чоловіка. Все зруйнувалося. І всі стосунки з іншими родичами. І нового до ладу нічого не збудувалося.

Думаю, от якби ми поїхали в іншу країну, де нас ніхто не знає і почали б усе спочатку, то, може, й вийшло б щось у нас. Але ж у мене є дитина вже від іншого.

І він так просто не залишить нас. Та й не знаю я, чи потрібна йому взагалі. Але я дуже шкодую за все.

КІНЕЦЬ.