Жінка мала дуже скупого чоловіка. Все своє життя він працював, а гроші складав. Економив на всьому. А одного вечора покликав до себе дружину.

Жив-був на світі чоловік, який все своє життя працював, а гроші збирав. Коли справа доходила до фінансів, йому просто не було рівних в скупості.

Він любив гроші понад усе на світі і незадовго до своєї кончини сказав своїй дружині: «Коли мене не стане, то хочу, щоб ти всі мої гроші поклала разом зі мною. Хочу забрати їх на той світ».

Він повторював це до тих пір, поки не отримав обіцянку дружини зробити це.

Настав день. Дружина сиділа поруч, вся в чорному, а поруч з нею сиділа найкраща подруга.

Коли церемонія прощання була завершена і стали закривати кришку жінка встала і сказала:

«Зачекайте хвилину!» В руках у неї була коробка з-під взуття. Вона підійшла і поклала коробку поряд з чоловіком. Потім його закрили і відвезли.

«Сподіваюся, ти не зійшла з розуму і не стала класти всі гроші з цим старим скнарою?» – запитала подруга. Жінка відповіла: «Так, я поклала гроші туди, як і обіцяла.

Я – праведна християнка і не можу брехати. Я обіцяла, що покладу всі гроші разом з ним».

«Ти що, хочеш сказати, що все до останньої копійки відправила з чоловіком?» – здивувалася подруга.

«Звичайно», – відповіла вдова, – «я зібрала всі гроші, поклала їх на свій рахунок, а йому виписала чек на всю суму».

КІНЕЦЬ.