— Данилко, от розкажи, навіщо ти взагалі на мені одружився? Захотів отримати безкоштовну жінку-домогосподарку, прачку й кухарку?

Перший день цього тижня знову почався зі скандалу.

Про те, щоб Данило допоміг Ані по господарству, ніколи не йшлося: чоловік був абсолютно безпорадним.

Він навіть за собою ніколи чашку не обполіскував, а брудний посуд складав у раковину. Коли Аня поверталася з роботи, щовечора на неї чекав Еверест із тарілок, ложок, виделок, сковорідок і каструль.

Перші два роки після реєстрації шлюбу жінка слухняно виконувала всю роботу по дому: прала, готувала, прибирала, прасувала.

Але потім, наслухавшись розповідей колег, стала м’яко залучати до цього й свого чоловіка.

За рік Аня позитивного результату так і не досягла — Данило продовжив після себе залишати повний хаос.

До претензій через відсутність уваги та турботи додалося бурчання на тему «чому ти за собою не прибрав?».

Відповідь Данила на це животрепетне питання Аню неймовірно дратувала. Чоловік завжди казав, що він забув.

Забув кинути брудні шкарпетки в кошик для білизни, забув прибрати чашку з журнального столика у вітальні, забув винести сміття й замочити в гарячій воді деко з залишками пригорілого м’яса.

Ось і сьогодні, ледь розплющивши очі, Аня побачила безлад, який панував у них у спальні.

Данило прокинувся раніше за дружину й уже встиг залишити гармидер.

Чоловіка Анна виявила на кухні. Той спокійно пив каву, гортаючи стрічку в соціальних мережах.

Під кавоваркою натекла калюжка, раковина блищала від крапель води, дверцята мікрохвильовки були відчинені, а на столі — розкидані хлібні крихти.

— Даню, мені от цікаво. Невже тобі самому приємно снідати в такому свинарнику?

Ця кавоварка стоїть у нас уже три роки, нам її на весілля подарували, а ти так і не навчився нею користуватися?

Невже ти не можеш почекати кілька секунд і не прибирати чашку з піддона раніше часу, щоб уся кава стекла в чашку?

Чому після того, як ти користуєшся цим апаратом, завжди залишається бруд?

Вона подивилася в інший бік і продовжила:

— О, ти у своєму репертуарі, як завжди не з тієї ноги встав, — не відриваючи очей від телефону, пробурмотів Данило. — Чого кричиш зранку? Прибрав би я за собою, коли б каву допив.

— Та нічого б ти за собою не прибрав! Щодня одне й те саме, просто день бабака якийсь!

У моєму житті нічого не змінюється: до виходу на роботу я прибираю, після повернення з роботи я прибираю!

Ти, поки сидиш на віддаленій роботі, сам порядок навести не можеш?

Ти працюєш тільки до обіду, а решту часу в стелю плюєш! Або граєш, або телевізор дивишся!

— Я, Аню, безладу не помічаю, це тобі вічно все не до вподоби. Набридла ти, чесне слово, з цими щоденними скандалами. Сил уже немає!

Аня, привівши до ладу кухню, попрямувала на роботу.

Колега, з якою вони разом ходили на обід, остаточно зіпсувала їй настрій. Ледь жінка зайняла робоче місце, як та відкрила галерею на телефоні й показала фотографії:

— Ти подивись, Аню, яка краса! Ти уявляєш, це мені чоловік нещодавно сюрприз зробив, побачення на даху висотної будівлі організував.

Захід там просто неймовірний, я ніколи в житті такої краси не бачила. Купив мені величезний букет квітів і ось цей ланцюжок.

Аня, з усіх сил намагаючись не заплакати, байдуже промовила:

— Так, справді гарно. Данька мій частенько такими сюрпризами балує, він у мене дуже уважний. Твій теж молодець, як постарався.

— Не кожній так щастить із чоловіком, як мені. А ти чого без настрою?

— З чого ти взяла? У мене все добре.

— Та-а-ак, виглядаєш якось не дуже, втомлена, чи що. Ой, а в тебе лак на вказівному пальці лівої руки зліз.

Давно манікюр не робила? А я от кожні два тижні ходжу до майстра.

Якщо трохи якийсь дефект на нігтях з’явиться, ну, сколи там, або залисини, як у тебе — одразу ж вирушаю на корекцію.

Бачачи, що колега мовчить, жінка продовжила:

— Чоловік на мене грошей не шкодує! Та й взагалі, вчора він мені сказав, що купить мені посудомийну машину. Хоче, щоб я більше часу з ним проводила, а не витрачала ресурси на домашні справи.

Аня була впевнена, що Юлька безсовісно бреше.

Тільки тиждень тому вона скаржилася на чоловіка — казала, що той, здається, завів коханку. Добре, що Данила в зрадах ніяк дорікнути не можна, в його вірності Аня була впевнена.

Додому Ганна повернулася роздратована, втомлена й зла.

Жінка потрапила під гарячу руку начальства, і її як слід пропісочили через падіння продажів.

Вдома обстановка анітрохи не змінилася: скрізь безлад, підлога у ванній кімнаті залита водою, ліжко досі не застелене, а Данило, лежачи на дивані, дивиться телевізор.

Терпець увірвався: жінка, не роздягаючись, кинулася до вітальні й закричала на чоловіка:

— Як ти мені набрид! Як я від тебе втомилася! Щодня одне й те саме. Чому ти таке порося? Чому через тебе я маю жити в бруді?

Я вже сто разів пошкодувала, що прийняла тоді твою пропозицію!

Якби я три роки тому не вийшла за тебе заміж, то давно б уже зустріла гідного чоловіка, який, якщо вже по дому нічого б не робив, то хоча б знаки уваги б виявляв!

Данило, не повертаючи голови до дружини, попросив:

— Аню, не кричи, будь ласка. Зараз повтор гола буде, я через тебе коментаторів не чую.

Ганна остаточно розлютилася й жбурнула в чоловіка капці:

— Негайно вставай! Негайно! Піднімайся, вимикай телевізор і берися до прибирання!

Вона розпалювалася все сильніше.

— Мені хоч би одну квіточку подарував за три роки! Ти в мені кого побачив? Домогосподарку? Чому я маю обпирати, годувати й прибирати за дорослим чоловіком?

Невже мати твоя тобі не пояснила, що своїй дружині потрібно допомагати?

Ах так, звичайно, це ж не ваш формат! Моя люба свекруха сама в підпорядкуванні у чоловіка живе, з ложечки його мало не годує.

Він тільки зітхнув, і Аня заговорила далі:

— Даню, я так більше не можу. Я виходила заміж, я маю бути за чоловіком, розумієш? За тобою!

Щодо тебе приказка «як за кам’яною стіною» взагалі не працює. Яка з тебе стіна?

Гаразд, я можу заплющити очі на твою неохайність і недбалість, але скажи мені, будь ласка, невже я не заслуговую від тебе уваги?

Вона випалила це швидко й ще дужче затараторила, згадуючи образливу розмову.

— Я сьогодні ледь від сорому не згоріла, коли колегу слухала. Юлька розпиналася, як чоловік водив її на побачення, що він їй подарував, який вони зустріли захід сонця, де вони були після модного ресторану!

А мені чим похвалитися? Подивись на мої руки: я забула, коли на манікюрі була!

Вона добила його наступним:

— Я весь час економлю, у нас із тобою спільний бюджет, але ти на себе витрачаєш набагато більше!

Скажи мені, що тобі заважає дістати каструлю борщу з холодильника й розігріти собі тарілку в мікрохвильовці, а не замовляти майже щодня суші, роли й іншу їжу з ресторану?

Данило мовчки вислухав дружину, потім встав, підійшов до неї впритул і запитав:

— А якщо я такий поганий, чому ти зі мною живеш? Навіщо я тобі потрібен?

Аня втомлено опустилася в крісло й закрила обличчя руками.

За кілька хвилин грюкнули вхідні двері

— Данило кудись пішов.

— Ну й нехай, — голосно крикнула Аня.

— Іди! До матусі, мабуть, своєї побіг, скаржитися на мене. Іди, тебе ніхто не тримає. Я й сама впораюся!

Аня всю ніч не спала, думки про відхід Данила не давали їй спокою. Де він? Чи все з ним добре?

Ближче до опівночі жінка набрала номер чоловіка, але не додзвонилася до нього. Телефон був вимкнений.

Аня захвилювалася й, щоб хоч якось відволіктися від страшних картин, які малювала її уява, взялася до прибирання.

Вона випрала штори, випрасувала всю постільну білизну, вичистила сантехніку.

Її єдине вікно світилося до ранку в їхньому будинку.

Коли під ранок Аня вже збиралася обдзвонювати лікарні, у дверях забряжчав ключ.

Жінка кинулася в передпокій і побачила чоловіка: в руках Данило тримав кошик із квітами.

По центру букета яскраво червоніла літера «А», викладена з червоних троянд, обрамляли її білі.

Данило ступив назустріч дружині:

— Кохана, пробач мене, будь ласка!

Вона заворожено фотографувала красиві квіти й думала, як показуватиме ці фотографії Юлі на роботі.

Юлька, побачивши фотографії, несподівано розплакалася.

Аня ошелешено дивилася на неї й почала втішати:

— Ти чого ревеш? Що сталося?

— Щаслива ти, Анько, он як твій чоловік тебе любить! Просто так квіти дарує. А мій… А мого я нещодавно на зраді зловила, прямо в нашій квартирі з коханкою застукала!

Що ти думаєш, він просто так мене на побачення в цей ресторан потягнув?

Та як би не так, прощення таким чином випрошував!

З роботи Аня повернулася пізніше, ніж зазвичай.

Ледь переступивши поріг квартири, жінка чіпким поглядом окинула простір і заніміла.

Вдома панувала чистота й приємно пахло чимось смачним. Данило вийшов у передпокій, допоміг дружині зняти легкий плащ і зніяковіло промовив:

— Аню, ти хвилин за п’ять приходь на кухню, я саме до того часу все приготую. Тільки ти, будь ласка, не смійся з мене. Сьогодні я вперше в житті курку запік!

Так подружжя почало нове життя.

Навіть ось так буває у житті. Варто тільки підібрати правильні слова, щоб достукатися до коханої людини.

КІНЕЦЬ.