Жили-були 3 сестри. Перша була дуже ледаща. Друга зла-презла. А третя – і розумниця, і красуня, і роботяща, любо подивитися.

Одного ранку зупинився віз біля їхніх воріт. На возі сиділа літня і незнайома їм жінка.

– Хто ти? – спитали вони.

– Я – Доля. Настав час виходити вам заміж.

Посадила їх Доля на віз і повезла видавати заміж. Заїхали вони до першого села.

Бачать: у полі хлопець оре і в руках у нього будь-яка справа сперечається. Потрібно щось полагодити або побудувати – всі до нього насамперед біжать.

– Ось цей – твій, – каже Доля першій із сестер. Висадили сестру та поїхали далі.

Заїхали до наступного села. Там хлопець живе такий, що нікому в допомозі не відмовить. Добрий до всіх. Натішитися на нього народ не може, такий молодець.

– Ось цей – твій, – каже Доля другій із сестер. Висадили сестру та поїхали далі.

Заїхали до третього села. Біля останнього будинку, у багнюці, біля найстарішої розвалюхи, лежить біля криниці п’яний. Зупинила Доля віз і каже:

– Цей твій.

– Та на який він мені?! Я ж ось і добра, і розумна, і роботяща. А ти мені такого нареченого даєш! Он сестрам яких знайшла, що іншого для мене немає?!

– Інші є… – і зітхнувши, додала.

– Але цей без тебе пропаде!

Іноді краще буду лінивою та егоїстичною, щоб поряд були люди які вносили рівновагу у життя..

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що ви думаєте з цього приводу?