– Вітя, обід готовий! – Жанна змила маску з обличчя, акуратно промокнула обличчя вафельним рушником і уважно подивилася на себе у дзеркало. Ось що не кажи, а все ж таки доглядати за собою треба, ось треба і все! І взагалі, сьогодні Жанна дізналася таке, що її очі світяться від щастя, Віктор правда поки так і не помітив.

Сьогодні вихідний встали пізно. Як же таки добре жити окремо. Віктор став зовсім інший, зовсім не такий, як раніше. А чому? Тому-у, що…

– Чим це так смачно пахне? – Віктор вийшов у улюбленій старій футболці оверсайз та треніках, що звисають на колінах. Він із захопленням весь ранок клеїв елементи моделі вітрильника.

Жанна йому подарувала, чоловік давно про таке мріяв, мами своєї соромився. А Жанна йому подарувала і що? Вона сама любить рукоділлям займатися, в’яже іграшки, а кому яке діло? Тепер їхній будинок – їхня фортеця!

Потім Віктор у квартирі прибрався – Жанна навіть і не уявляла, що Віктор такий акуратний, ось що означає своя квартира. Своя! Щастя якесь, вони так довго про це мріяли.

Мигцем зазначила – у Віктора з’явився животик, та й вона трохи набрала. Ну і що? І взагалі це не дивно, їй тридцять, та й чоловікові під сорок. Повнота не від котлеток, а від літ.

Але когось це б хвилювало, але не її і не Віктора. Досить. Жанна взагалі ніколи особливо не була фанатом пісного способу життя, такого, коли все під контролем.

А раніше була така справа, коли вони їли по годинах, причому саме тільки те, що їм спеціалісти призначали. І спали по годинах, і гуляли по годинах. Це було тоді, коли вони ще сподівалися. Жанна ловила неприємні косі погляди свекрухи, що видаються за співчуття і розуміла, що вона винна ну абсолютно у всьому! Навіть у тому, що кран на кухні почав капати і в тому, що в когось каша збігла.

Ну і звичайно, Жанна була винна в тому, що у них немає дітей. А тепер усе, вистачить, у них із Віктором є своя квартира, улюблена робота і є вони один в одного. І все просто чудово.

На обід Жанна запікала гусака у духовці, а Віктор купив їхні улюблені еклери. Чоловік цілий тиждень по об’єктах мотався, у Жанни теж був аврал на роботі, сьогодні можна і відпочити.

Вони поваляються на дивані, подивляться серіал у вихідні. Адже в суботу можна розслабитися. Жанна нанесла зволожуючий крем, постукуючи м’якими подушечками пальців по обличчю, заплющивши очі.

І мрійливо подумала про майбутній вечір. Вона все розповість чоловікові. А чи не влаштувати їм сьогодні романтичний вечір, як тоді, коли вони нарешті від свекрухи з’їхали.

І тут у її зайнятій мріями голові раптом блискавкою промайнула думка – адже сьогодні ввечері свекруха приїде, вони ж домовлялися! Забули, розслабилися, ну ж треба, ну зовсім з голови вилетіло.

– Ти не звертай на неї уваги, просто вона завжди вважала, що я вартий більшого! – Віктор сміявся, звичайно, вона ж його мама, – уяви, від того, що вона так сильно хоче, щоб все було добре, виходить все навпаки. Ну ось така в мене мама, вибач, Жанно, – Віктор дивився так, наче він винен, смішний.

Гуся та еклери залишили до вечері. Лариса Андріївна з видимим задоволенням покуштувала гусака та тістечка з чаєм. Обвела очима їхню квартиру, але не знайшла, що сказати.

Перед відходом Лариса Андріївна все ж таки побурчала, що їй важко взутися, що вона переїла, і дарма вони так щільно їдять на ніч. Але Жанну все це тепер уже не чіпало, Жанна з самого ранку мала чудовий настрій, і ніщо не могло його зіпсувати.

Днями Жанні здалося, що з нею щось не так, але вона вирішила, що просто перевтомилася. Але потім їй спало шалена думка, навіть дивно, що вона могла так подумати.

Адже вони з Віктором давно змирилися, прийняли, що їм і вдвох добре, що так теж можна жити. Але Жанна все ж таки вирішила перевірити, і здивувалася. Вона ще раз перевіряла, ще раз – ні, все вірно, все вірно.

Вранці після душу, стоячи перед дзеркалом, вона розглядала себе, як дівчисько, і бачила, що вона вся стала іншою. Це неможливо пояснити словами, але вона дивиться і бачить, що в ній тепер є ще одне життя і це просто приголомшливо!

Віктор провів Ларису Андріївну до таксі і повернувся: – Ну що, начебто все добре пройшло, так? Мама хороша, знаєш, я навіть їй іноді не говорив багато речей, а то вона переживати починає і в мене нічого не виходить, наче вона наврочила. Але ж вона гарна!

– Та перестань, Вітя, – Жанна обійняла його, – Думаю вона буде чудовою бабусею, їй буде на кого переключити своє кохання та турботу. А про те, що вона може наврочити випадково, я тепер теж вірю. Нам давно треба було від неї поїхати, мені завжди здавалося, що Лариса Андріївна зараз зайде і почне ковдру тобі поправляти.

Віктор стояв, мовчав і не знав, що сказати. Потім узяв Жанну на руки і повільно закрутив кімнатою.

Лариса Андріївна Жані тепер майже як мама. Вся увага бабусі зайнята онуком, Олежик так схожий на Віктора.

Хоча звичайно, про всяк випадок, завжди краще бути напоготові.

КІНЕЦЬ.