Планування та виношування дитини особливий період у житті будь-якої подружньої пари.

Ми з Діаною довгий час не могли зачати дитя, хоча обоє повністю здорові.

Чотири роки жили марними сподіваннями, а коли все ж втомилися чекати, вирішили просто забутися й жити звичайним життям. Саме тоді й  трапилося  чудо. Діана повідомила, що чекає на дитину.

Ми вирішили перший час нікому не розповідати про своє щастя. Дочекалися відповідного терміну, пішли до лікаря на перевірку та перше УЗД. Коли я почув серцебиття свого маляти очі наповнилися сльозами.

З малюком все було гаразд.

Дружині прописали вітаміни та порадили, як і кожній вагітній, більше гуляти, слідкувати за раціоном та ні в якому разі не хвилюватися. Адже це може негативно позначитися на дитині.

На другий плановий скринінг я не потрапив, бо в цей час був у відрядженні в іншому місті. Діана пообіцяла не запитувати в лікаря, хто в нас, а попросити записати на папірцеві, щоб ми дізналися про це разом.

Коли я повернувся додому, дружина уже стояла переді мною з конвертом в очікуванні.

Коли ми його відкривали, руки тремтіли в обох. Хлопчик. Там було написано «хлопчик». Я не тямив себе від радості. Я стану батьком сина, свого спадкоємця.

Дізнавшись стать малюка, ми прийнялися підбирати йому гідне ім’я.

Саме тут і виникли перші проблеми. Виявляється, що у сім’ї Діани заведено називати хлопчиків старовинними іменами. Тому вона вирішила, що сина ми назвемо Афанасієм.

Мені важко вимовити це ім’я не те щоб запам’ятати.

А яке дитинство чекає на хлопчика.

Він же у школі проходу не матиме через своє ім’я. Діані я так і сказав:

-Це наша дитина, тому ім’я ми повинні обирати разом.

-Мені здається, ти просто хочеш позлити моїх батьків.

Якщо я порушу сімейну традицію, вони мені цього не пробачать.

-Тобто моя думка для тебе взагалі не важлива?

-Ну і як ти хочеш назвати сина?

-Олексієм або Максимом.

Звичайним сучасним іменем.

-Ні, мені так не подобається.

Ти повинен погодитися на Афанасія, інакше я сильно на тебе ображуся.

Наша суперечка не припинилася. Діана сильно розхвилювалася, почав боліти живіт. Довелося викликати швидку. Дружину поклали до лікарні на збереження. Більше тему з іменем ми не підіймали.

Перед пологами Діана сказала, що не проти назвати сина Олексієм. Здавалося, всі щасливі.

Після виписки з лікарні ми повернулися додому в новому складі. Я допомагав Діані доглядати за малюком. Давав їй можливість багато відпочивати, відновлюватися. Постійно був поруч.

Якось дружина сказала, що хоче поїхати до лікаря на огляд. Ми з Олексієм залишилися вдома самі.

З часу народження Олексійка минув місяць. Дитинка достатньо зміцніла й ми вирішили покликати рідних на гостину. Приїхали дідусі та бабусі, привезли онукові багато подарунків. Ми сіли до столу й теща вирішила вимовити тост: «Нехай маленький Афанасій росте здоровим та сильним та радує батьків своїми успіхами!» Я хотів виправити мату дружини, адже сина ми назвали інакше, але Діана дала зрозуміти, що не варто втручатися.

Коли гості розійшлися я запитав у дружини, чому її батьки називають нашого сина Афанасієм.

Невже вона їм не розповіла. Діана мовчки дістала з шухляди свідоцтво про народження дитини. Я навіть не знав, що вона його вже оформила. Згідно із документом наш син мав ім’я ….

Ви не повірите – Афанасій.

Виявляється Діана таємно від мене оформила свідоцтво й таки назвала сина так, як вона й планувала. Я не знав куди себе подіти, щоб не втнути якоїсь дурниці.

Ми знову посварилися. Я маю намір переробити свідоцтво про народження.

Якщо Діана знову впиратиметься, терпіти не стану.

Подам на розлучення.

КІНЕЦЬ.