У 19 я вийшла заміж, заради цього шлюбу довелося навіть перейти вчитися в інший ВУЗ, адже мій чоловік працював там викладачем.

Зараз я вже розумію, що стосунки між 19-річною дівчиною і 44-річним чоловіком навряд чи призвели б до чогось хорошого, але тоді я була закохана по вуха.

Перший час в наших стосунках все було чудово. Олексій носив мене на руках, ми часто їздили відпочивати, ходили гуляти, навіть в клубах бували як мінімум раз на тиждень, але потім він перетворився в домосіда.

В цей же час і я стала якась не така, млинці у мене несмачні, в побуті я не дуже, ну і так далі.

В один «прекрасний» день мені набридли його звинувачення, тому ми посварилися. Я з’їхала з його квартири і на час зупинилася у мами.

Через деякий час, коли настав травень, вона поїхала на дачу, де і проводила час до жовтня. Одного разу я вирішила заїхати до неї в гості без попередження і кого я побачила за столом?

Правильно, мого благовірного Олексія, який із задоволеною пикою лопав мамині млинці і чаєм запивав.

У жовтні ми з Олексієм розлучилися, а моя мама переїхала до нього жити. Перший час вона намагалася налагодити зі мною стосунки, але я була занадто зла на неї. Тепер ми зідзвонюємося раз в місяць, але ніколи не бачимося.

З тих подій минуло вже майже 4 роки, але я до сих пір не можу пробачити маму. Я знаю, що давним-давно час було помиритися і жити далі, але не знаю, як це зробити. Хтось зіштовхувався зі схожою ситуацією? Порадьте, як бути.

КІНЕЦЬ.