Мабуть, всі батьки хочуть, щоб їх діти були щасливі. Одного разу вони знайшли кохання всього свого життя, зіграли весілля і виняньчили нащадків. Деякі батьки сприймають це дуже серйозно. Так само, як і моя мама. Вона сильно тисне на мене, бо вже хоче бути в статусі бабусі.

Моя мама, якій всього 55 років, говорила про своїх онуків, ще коли ми з братом були маленькими. Пам’ятаю, коли мені було чотири роки, моя мама сказала, що вона вже з нетерпінням чекає, коли одного разу потримає мою дитину на руках. Тоді я цього не дуже розуміла і, звісно, не брала собі це до голови. Зараз же все інакше.

Останні кілька місяців насправді були нестерпні. Моя мама кілька разів на тиждень піднімає тему онуків і дітей.

– Я дуже чекаю, що одного дня ти вийдеш заміж і у тебе з чоловіком з’являться дітки, – повторює вона раз у раз. Я вже кілька разів наголошувала їй, що не хочу дітей, бо хочу пожити для себе.

Я живу з такою думкою, що не кожна жінка повинна виносити і привести на світ дитятко. Є такі жінки, які цим марять, а є і геть протилежної думки і я в їх числі. Я хочу подорожувати, побачити світ, знайти роботу, яка мені подобається.

Зараз у моєму житті немає місця дітям, я про них не думаю. Але мама раз у раз підіймає цю тему.

– Скажи мені, Діано, хто буде піклуватися про тебе, коли ти постарієш?- сказала вона мені в четвер при нашій зустрічі.

Коли я сказала їй, що краще буду одна, вона істерично посміхнулася і почала вигукувати на мене про те, що я про себе лише думаю, що вона не так мене виховувала і що вона думала, що я краща.

– А хто подбає про мене, якщо з тобою щось трапиться?

Я відповіла і на це.

– Мам, у тебе ж ще є син, хіба ні? Я не єдина твоя дитина, – це її ще більше розлютило, і вона просто грюкнула за собою дверима.

Наступного дня вона знову прийшла до мене.

– Будь ласка, пообіцяй мені, що ти подаруєш мені онука чи онучку до своєї тридцятки. Це справді дуже багато значить для мене. Будь ласка, пообіцяй мені. Я хочу знати, що ти будеш щаслива. Якщо ти не пообіцяєш мені цього, я сприйму це, але буду ображена, – сказала вона мені.

Я не знала, що й думати в той момент. Я не хочу обіцяти їй те, що я не планую виконувати. З іншого боку, я не хочу, щоб вона на мене образилася.

Я взагалі не розумію, що останнім часом відбувається з моєю мамою. Вона неймовірно примхлива. Вона підвищує на мене голос абсолютно без причини, варто лише трохи розсердити її.

Я не хочу бути залежною від її думки і не хочу щоб вона думала, що може просто “набурчати” на мене. Мені здається неправильним, що вона хоче від мене онука, навіть з такою дивною обіцянкою. Я не знаю, як їй відповісти, я не хочу їй казати неправду, але я також не хочу з нею бачитися.

Що робити? З одного боку це рідна людина – мама, а з іншого, якась нав’язлива особа…

Джерело