Не їжджу більше в гості до свекрухи та не люблю, коли вона до нас приїжджає. У мене від неї око сіпатися починає вже через день.

У неї своє ставлення до економії, але, як на мене, вона економить не на тому, на чому потрібно. Наприклад, так жорстко економити на воді, як це робить мама чоловіка, для мене неприйнятно.

Я з нею познайомилася вже після нашого весілля. Так вийшло. Великої урочистості ми не робили, а вирватися в гості у нас із чоловіком довго не виходило.

Мама та брат чоловіка живуть в іншій області, нам до них двадцять годин на поїзді. Така подорож не на вихідні явно. Довелося чекати, коли випаде відпустка.

До цього ми спілкувалися з мамою чоловіка тільки телефоном, у мене склалася цілком позитивна думка про неї. Але особисте знайомство її дуже змінила.

Перше, що впало у вічі, це що вдома брудно. Не безлад, коли речі просто розкидані, а брудно – шар пилу, підлога, яка липла до ніг. Хоча за словами свекрухи виходило, що на нас чекали.

Але у квартирі не те щоб не встигли прибратися, там явно вже не один місяць не милась ніким підлога, в туалеті стійкий неприємний запах, вся ванна в розводах якихось.

Чоловіку ця картина була явно звичною, тому що він і бровою не повів. А свекруха не помічала мого обличчя, що витяглося, і повела нас на кухню.

Там на столі була липка клейонка, склянка, в яку я попросила налити води, була всередині чорна від нальоту, а на дотик жирна.

Свекруха нічого не помічаючи про щось розповідала, розігрівала їжу, накладала в одну тарілку. Я їсти не хотіла, але мене про це ніхто й не спитав.

– Зараз чоловік поїсть, потім я тобі в ту тарілку покладу. Чого воду марно витрачати, намивати зайвий раз все, – звернулася до мене свекруха.

Ті кілька днів я провела в безперервному жаху. Все брудне, липке, жирне, неприємне, білизна стара, запрана, хоча я бачила нові комплекти, коли свекруха видавала мені постіль.

Коли ми приїхав додому, я весь одяг прала два рази, а сама відкисала у ванній кілька годин. Мені здавалося, що в мене цей бруд в’ївся.

Чоловікові я сказала, що до його мами я більше не поїду. Той флегматично знизав плечима і не наполягав. Він і сам у батьківську хату не рвався гостювати.

Коли дізналася, що чекаю дитину, свекруха вирішила особисто приїхати та привітати, бо вдало збіглася відпустка. Я ледве пережила цей приїзд, слово честі.

Мама чоловіка поїла – залишила тарілку, прилади, чашку на столі. Не тому, що їй ліньки прибрати, а тому, що вона щиро не розуміє, навіщо це робити.

– Так я ще буду їсти, чого їх мити, – дивувалася вона.

У туалеті мама чоловіка теж змивала не щоразу. Відповідь – вона ж по-маленькому, чого воду зайвий раз лити. Запах який по туалету поширювався, згадати гидко.

Свекруха все життя прожила у квартирі, проблем із водою не було, з річки її носити не треба було. Чоловік не зміг пояснити, звідки у неї такий потяг до економії води, але таке було завжди відколи поставили лічильники.

– Мама завжди говорила, що нічого зайвий раз воду лити та гроші витрачати, – розповідав чоловік.

Але при цьому та сама економічна свекруха регулярно вмикає світло у всіх кімнатах, де була, і не вимикає його. Мабуть, електрику заощаджувати не треба.

Сама мама чоловіка приймає душ, від неї не пахне, але руки вкотре після туалету вона не помиє. Мене це дуже напружує.

Загалом спілкування з цією милою жінкою я намагаюся звести до нуля. Але скоро зʼявиться дитина, нам доведеться контактувати, що мене дуже турбує, відчуваю, будуть проблеми.

Дякувати Богу, що ми живемо далеко від свекрухи, бачити її щотижня я б не винесла.

КІНЕЦЬ.