Мої батьки – досить забезпечені люди, звиклі за останній час в спілкуванню з рівними по статусу людьми. Але свого часу самі пробивалися з низів, тому мені незрозумілий їх снобізм.

У свої двадцять-двадцять п’ять років не мали нічого. Я знаю, як їм допомагали бабусі і дідусі, віддавали накопичення, коли прогорав черговий бізнес, сиділи зі мною, щоб батьки могли повністю віддати сили роботі.

Жодного разу я не чула, щоб батьків дорікали їх мама і тата, хоча приводи були. Один раз батьки так ризикнули, що ми залишилися без житла. Жили тоді у батькових батьків. Я не раз чула, як дідусь його підбадьорював і говорив, що головне, щоб всі були живі і здорові, а решта додасться. Хоча самі бабусі й дідусі жили дуже скромно, не сказати бідно.

Батьки не здавалися і зараз живуть дуже добре. Підніматися стали років п’ятнадцять тому, мені тоді було десять років. Звичайно, поступово коло їх спілкування змінювалося, з друзів, які у них були до того, як справи пішли в гору, зараз вони не спілкуються ні з ким. Кажуть, що життя саме розвело.

На мені батьки не економили. Коли у мене з’явилася і своя кімната, обставлена ​​як з картинки, і кращі іграшки, мене перевели в платну гімназію, де поглиблено вивчали іноземні мови. Вступила я теж в досить престижний ВУЗ, мені готували місце в сімейному бізнесі.

Я була не проти, готова була працювати і заробляти. Але сталося так, що на останньому курсі я познайомилася з хлопцем і закохалася.

Це була така любов, від якої крутилася голова і світ офарблювався в рожевий колір. На щастя, почуття були взаємні, ми стали зустрічатися. Батькам я про це не розповідала. Не приховувала, а просто не вважала за потрібне присвячувати в такі нюанси свого життя.

Але коли мені зробили пропозицію, а я погодилася, я розповіла мамі. Для мене це був найщасливіший момент, який перетворився в кошмар.

Справа в тому, що мій хлопець не з нашого кола. Відучився він на кухаря-кондитера, вже працював. Професію він отримував не для галочки, йому насправді це подобається, у нього талант, я в цьому впевнена.

Батьки звичайні – мама працює економістом в якійсь фірмі середньої руки, тато водій вантажних машин, працює в будівельній компанії.

Батьки влаштували мені феєричну прочуханку, кричали так, що вікна тремтіли. Їм бідний зять без вищої освіти не потрібен, а я з ним зіпсую своє майбутнє.

Говорили, що він зі мною тільки через гроші, хоча я і була впевнена, що це не так. Говорили, переконували, а в кінці сказали, що якщо я з ним розпишуся, то ні місця в бізнесі, ні якоїсь допомоги від них можу не чекати.

Я в цей же день зібрала речі і пішла до нареченого. Він знімав квартиру разом з друзями, але вони коректно роз’їхалися на пару днів, щоб ми могли побути удвох. Батьки мені подзвонили один раз, уточнити, чи остаточно моє рішення. Я підтвердила, після цього вони мені не дзвонили.

Розписалися ми без помпи. Проста реєстрація, а потім посиділи в кафе з батьками чоловіка і парою найближчих друзів. Потім почалися будні молодої сім’ї. Чоловік продовжував працювати, я якийсь час шукала місце, щоб можна було поєднувати з навчанням, залишався останній семестр і захист диплома. На щастя, ВУЗ був оплачений.

Все поступово налагоджувалося, я закінчила, влаштувалася на роботу. Зарплата невелика, але для набору досвіду і розуміння сфери дуже гарне місце. Спілкування з моїми батьками зводилося до ввічливих привітань один одного зі святами. В гості вони не кликали, до нас не їздили.

Потім я завагітніла. З цього моменту мама стала мені дзвонити, цікавитися самопочуттям, але допомоги не пропонували. Нам вона була не потрібна, справлялися самі. Чоловік працював у двох місцях, був на хорошому рахунку, отримував нормально. Все необхідне у нас було, замислювалися про свою квартиру після мого декрету.

Після народження дитини мої батьки приїхали на виписку. Чоловік спробував з ними познайомитися, але вони його ігнорували, зі мною теж спілкувалися холодно, але онука на руках потримали, мама навіть розплакалася. Але примирення не відбулося, спілкувалися все також сухо і по справі.

Згодом чоловік залишився без роботи. З грошима було туго, виїжджали тільки на індивідуальних замовленнях, але їх було небагато. Тоді я вперше зважилася попросити у батьків в борг. Мама мене вислухала і сухо сказала, що раз я зробила свій вибір і вийшла заміж, то тепер повинна сама вирішувати свої проблеми. Або це повинен робити мій чоловік.

Такого я не очікувала, якщо чесно. Думала, що будуть нотації, але що зовсім відмовлять у допомозі, навіть не припускала. Я знала, що вся ця ситуація з кapaнтином на їх бізнесі не позначилася, справи навіть краще пішли.

Другий раз я звернулася за допомогою через півроку. Ситуація все ніяк не виправляється, одне з місць, де працював чоловік закрилося, друге працювало від випадку до випадку.

Було вирішено, що я теж вийду на роботу, але потрібно було кудись подіти дитину в ті дні, коли ми обидвоє на роботі. Батьки чоловіка самі працюють і не можуть відпроситися, а мої батьки самі собі начальники. Кілька разів посидіти з онуком, я думаю, не дуже велика жертва.

Але у відповідь отримала ту ж фразу про вибір, заміжжя і самостійність. Я не розумію, звідки така озлобленість до мене. Самі пройшли шлях з нуля, самі знають, як важлива підтримка, самі її отримували, а мені відмовляють.

Я не прошу повністю мене і мого чоловіка забезпечувати, не прошу купити нам квартиру, машину і дати валізу грошей. Але навіть на найменші поступки вони йти не хочуть.

Мабуть, тепер я сиpoта при живих батьках. Це дуже боляче визнавати, але чим раніше я змирюся, тим краще. Вчора видалила з телефонної книги контакти “Мама” і “Тато”. У моєї дитини тільки один дідусь і одна бабуся.

КІНЕЦЬ.