Ой, люди, тепер я впевнена, що мого сина просто треба рятувати. Ну як це так можна жити? Ото недавно все й почалося.

Якось зайшла я до них у гості, о п’ятій ранку, бо знала, що син мій тоді вже прокидається, щоб на роботу йти. Думаю, подивлюся, як вони там живуть, як моя невісточка господарює. А я заходжу, а вона спить!

Навіть не чує, що я прийшла – валяється у своїй піжамі. Син мій сам вийшов на кухню, бутерброда якогось собі намазав. Та який бутерброд! Хліб із ковбасою – от і все його сніданок. Ніякої каші, ніякої запіканочки, навіть омлету не зробила.

Думаю, може, я щось не так розумію? Але ж ні!

На обід Юрко додому приїхав, і що ви думаєте? Вона йому мівіну запарює. Я просто в осад випала. Кажу:

– Юля, а чому ти чоловікові гаряченького не приготуєш? Борщику, наприклад, чи котлеток? Він же працює, заробляє гроші для вас із дитиною.

А вона на мене дивиться та так холодно відповідає:

– У нас часу мало, Галино Петрівно.

Часу мало, уявляєте? Я не знаю, на що в неї часу вистачає, бо ввечері, коли я зайшла до них ще раз, вони піцу з якоїсь доставки їли.

А вдома – пилюка по всій квартирі, іграшки розкидані, на підлозі якийсь бруд. А що найгірше – я навіть не можу сказати, коли в них востаннє нормальна вечеря була.

Я ж намагаюся їй підказати, допомогти. Кажу:

– Юлю, ну як так можна? Ти ж господиня в домі! Треба більше уваги приділяти чоловікові, дитині. Ось я тобі розкажу, як у нас було з його батьком. Я зранку вже мала стіл накритий, і вдома завжди чистота була.

А вона ображається. І мало того, вони мене обидва попросили, щоб я на свята додому пішла. Мовляв, їм треба «особистий простір».

Тепер я сижу у своїй квартирі й думаю: як мені сина врятувати? Бо бачу, що це не життя, а суцільний апокаліпсис. Він же такий чудовий батько!

Юрочка роботи завжди з дитиною сидить, грається, гуляє, а ця Юля тільки й робить, що в телефон втикає чи якесь своє кіно дивиться.

Я вже й думала, що, може, їм краще розійтися. Ну серйозно, невже не можна якось інакше влаштувати їхнє життя? Він би спілкувався з дитиною, аліменти платив. Але ж їв би нормально, і вдома було б чисто. Бо так далі не можна.

Ось зараз сижу та пишу план дій. Перше, що треба зробити, – це поговорити з сином. Так, щоб він зрозумів, що я для нього тільки добра хочу.

Потім, може, знайти якісь хороші курси для Юлі, щоб навчилася готувати. І найголовніше – пояснити їй, що сім’я – це відповідальність. Але ж як це все втілити, щоб вони мене не відштовхнули? Мо, через сваху?

Ой, важке це материнське життя. Щодня думаю, як мого синочка врятувати від цієї ситуації, але поки що навіть і не знаю, з якого боку краще підійти.

Тому дуже вірю у ваші слушні поради.

Джерело