— Ти впевнений, що тобі нічого не потрібно з магазину? — уточнила Ганна.

— Ні, йди вже, — відмахнувся Борис.

Здавалося, він поспішав її випровадити. Ганна тихо зітхнула. Останнім часом чоловік став помітно дратівливим. Але вона вирішила не зважати, щоб не провокувати сварку.

Ганна завжди намагалася уникати конфліктів та йшла на компроміси.

Мати часто казала їй, що з неї вийде ідеальна дружина. Так воно й було. Придушивши образу, Анна вирушила до магазину.

Сьогодні вона задумала приготувати запеченого лосося з лимоном та розмарином, а на десерт — тортик за рецептом свекрухи. Хотіла порадувати Бориса. Коли вона стояла на касі із покупками, раптово усвідомила, що забула гаманець будинку.

Тяжко зітхнувши, вона провела рукою по волоссю і швидко набрала номер чоловіка, сподіваючись, що він зможе під’їхати. Але він не відповів.

Підійшовши до дверей квартири, вона збиралася увійти, але раптом почула щось, що змусило її завмерти на місці.

Борис розмовляв по телефону з кимось.

— Так, я все продумав, — казав він. — Квартиру майже переоформив, лишилося лише переказати гроші.

Ганна застигла в дверях, наче паралізована. Серце шалено калатало. Вона схопилася за одвірок, відмовляючись вірити своїм вухам. Яка квартира? Про які гроші мова? Що він затіяв?

— Звичайно, є ризик, — продовжив Борис. — Але що ж робити? Вона ні про що не здогадується. Та й що вона може? Вона ж у мене тиха, все стерпить.

Анну скувало від болю та гніву. Вона ще міцніше вчепилася в одвірок. Як він міг так відгукуватися про неї? Адже всі ці роки вона жила заради нього, віддавала все без залишку. Не вірилося, що це відбувається насправді.

— До речі, про поїздку, — додав Борис. — Можемо злітати до Парижа, як ти хотіла. Як тільки все владнається. Уявляю, як ми гулятимемо Єлисейськими полями. Купи собі щось гарне.

Ганна стояла там, приголомшена, слухаючи, як її чоловік будує плани з іншою жінкою, не в змозі ні увійти, ні піти. Коли розмова закінчилася, вона нарешті прийшла до тями, відчуваючи, як світ навколо почав повільно валитися.

Вона обережно відступила від дверей, намагаючись не видавати жодного звуку, і сховалася за рогом. Серце все ще билося як божевільне. Що робити? Увійти та влаштувати скандал? Або промовчати та спробувати розібратися? Але як можна мовчати після такого?

Двері відчинилися, і Борис вийшов у коридор. Ганна спостерігала за ним зі свого укриття. Він пройшов повз, навіть не помітивши її. Коли він зник у вітальні, Ганна тихо вийшла з-за рогу. Їй потрібен був час, щоб все обміркувати.

Вона вийшла на вулицю і пішла кудись дивляться. Про покупки вона вже забула.

Анна дістала телефон, збираючись зателефонувати комусь. Але зупинилася. Кому вона могла розповісти? Подругам? Вони поспівчували б, але чим реально могли допомогти? Батькам? Не хотілося їх засмучувати та й як пояснити? Адже вони прожили разом стільки років.

Невже він вирішив її покинути? Анна вирішила зателефонувати своїй подрузі, Ірині.

– Ань, ти плачеш? – Запитала Ірина.

– Вже ні…

Ганна розповіла їй все.

— Може, приїдеш до мене? – Запропонувала Ірина.

Ганна погодилася. Вони посиділи, обговорили ситуацію із Борисом. Ганні стало трохи легше. Вона поїхала додому автобусом. Заспокоїтися не виходило. Відкривши додаток банку, вона перевірила загальний рахунок. Грошей справді поменшало.

— Ну гаразд, — прошепотіла вона. – Хочеш грати по-крупному? Давай пограємось.

Повернувшись додому, вона зіткнулася із незадоволеним чоловіком.

– Де ти була? — гаркнув він. – Я тут голодний сиджу, а тебе півдня немає.

Ганна стиснула зуби. Поставивши сумку на стіл, вона почала розкладати продукти.

— Спершу зайшла до Ірини.

– Чудово! Чоловік голодний, а вона вештається по подругах.

Ганна промовчала. Взявши лосося, вона почала його чистити. Борис пирхнув і повернувся до телевізора. Ганна готувала вечерю та обмірковувала ситуацію. Не можна було залишати все як є. Але як діяти? Головне – не видати себе. Потрібно дізнатися більше про його плани. А потім вирішувати.

Увечері чоловік, як завжди, дивився в телевізор. Анна вдавала, що читає книгу, але зосередитися не могла.

Наступного дня Ганна вирішила діяти. Вона взяла вихідний, пославшись на погане самопочуття. І розпочала свою операцію. Перерила всі папери чоловіка, перевірила комп’ютер. Знайшла листування з юристом, де обговорювалися деталі розлучення та поділ майна. Ось мерзотник!

Як давно він це планував… Як вона могла бути такою сліпою? Але часу на жаль не було. Треба було швидко діяти. Анна сфотографувала всі документи та зберегла листування. Потім зв’язалася із юристом.

Вона швидко знайшла контакти та домовилася про зустріч. Поки чоловік був на роботі, вона зібрала потрібні документи та почала готуватися до розлучення.

Відкривши окремий рахунок у банку, вона перевела туди частину загальних заощаджень. Подзвонила батькам та попросила про допомогу. А перед чоловіком поводилася тихо, як мишка.

Але якось вона приготувала йому сюрприз.

Як завжди, вона накрила на стіл. Коли Борис сів вечеряти, вона поклала йому папку з документами.

– Що це? — насупився Борис.

— Це наше майбутнє, любий, — відповіла Ганна з гіркою усмішкою. – Я подаю на розлучення.

Борис зблід. Він хотів щось сказати, але Ганна перебила його.

— Не витрачай сили на виправдання. Я знаю про твої плани. Чула твою розмову з коханкою і бачила листування. Ти думав мене обдурити і лишити ні з чим? Чи не вийде.

Борис застиг, не в змозі вимовити жодного слова. Ганна продовжувала говорити:

– Не сподівайся, що тобі вдасться безкарно забрати все собі. Я звернулася до адвоката — і дуже компетентного. Готова витратити будь-які гроші, аби ти нічого не домігся. Ми поділимо все порівну, і жодного Парижа тобі не бачити. Навіть не намагайся щось приховати чи переписати на когось. Я маю всі докази.

Ганна гірко посміхнулася.

— Знаєш, я вже все усвідомила та прийняла. Ніколи не підозрювала, що наші стосунки тріскотять по швах. А ти так довго готував для мене цей сюрприз. Все вертається, як бумеранг.

Борис сидів за столом, його обличчя було білим, як крейда.

— Аня, послухай… — нарешті видавив він.

— Ні, Борисе, годі, — різко обірвала його Ганна. – Закінчилися твої ігри. Ти думав, що я нічого не помічу? Спокійно чекатиму, поки ти викинеш мене на вулицю? Ти прорахувався.

– Це ти у всьому винна! – Вибухнув Борис. — Ти завжди була такою занудною! Сама довела мене до цього!

Анна дивилася на нього з огидою.

— Я навіть не припускала, що ти здатний на таку боягузливість. Не зміг чесно сказати, що хочеш піти. Отримай те, що заслужив. Збирай речі та йди.

Борис кричав, звинувачував її у своїх невдачах, але Ганна більше не чула його слів. Зрештою, він зібрав свої речі та залишив квартиру. Суд визнав спробу переоформлення нерухомості протизаконною.

Майно розділили суворо навпіл. Борис кілька разів подавав нові позови проти колишньої дружини, але вони залишилися безрезультатними.

Минуло кілька місяців, перш ніж Анна почала приходити до тями. Вона вирішила повернутися до повноцінного життя та пішла на день народження до своєї подруги.

Там вона зустріла чарівного чоловіка. Після того, що сталося, вона вже не розраховувала знайти когось у своєму віці, але вирішила дати новому знайомству шанс. І це рішення змінило її життя.

Його звали Андрій, він працював лікарем і нещодавно овдовів. З першої хвилини знайомства Анна відчула особливий зв’язок між ними. Андрій був уважним, дбайливим та вмів слухати. Вони багато розмовляли того вечора, і Ганні здавалося, ніби вона знає його все життя. Він не соромився висловлювати свої почуття, а його щирі компліменти викликали в неї рум’янець.

Після цієї зустрічі вони почали часто бачитися. Андрій підкорив її своїм гумором, інтелектом та чесністю. Він не давав порожніх обіцянок і не говорив гучних слів, просто був поруч, коли це було потрібне. Він підтримував Анну, допоміг їй залишити минуле позаду і почати дивитися на майбутнє з оптимізмом. Андрій був повною протилежністю Бориса, і Ганна зрозуміла, що таке справжнє кохання та повагу.

Через деякий час Андрій зробив Ганні пропозицію руки та серця. Вона відповіла згодою без вагань. Весілля було скромним, але наповненим теплом і щирістю. На урочистості були присутні лише найближчі люди. Ганна світилася щастям, а Андрій не зводив із неї закоханих очей. Вони розпочали нове життя, засноване на любові, довірі та взаєморозумінні.

Ганна залишила біль та образу в минулому. Вона стала сильнішою та впевненішою в собі. Розлучення з Борисом стало важливим уроком, який навчив її цінувати себе і розуміти, чого вона дійсно заслуговує. Вона вдячна долі за зустріч із Андрієм, який повернув їй віру у кохання та щастя.

Тепер, дивлячись на Андрія, Ганна розуміє, що справжнє щастя над матеріальних благах, а простих людських цінностях: теплі, підтримці і турботі. Вона навчилася дорожити кожним моментом, проведеним разом, і знала, що знайшла свою другу половинку, з якою готова поділити все своє життя.

КІНЕЦЬ.