– Забудь про те, що маєш матір. Після весілля ти мене не турбуєш і вдаєш, що мене немає і ніколи не було. Так, і гроші на весілля я тобі не дам. Якщо не я обирала тобі дружину, то не платитиму за весь цей фарс.

Таїсія почувала себе надзвичайно щасливою, коли її маленький син, Сашко, обіймав її та казав:

– Матуся, ти найкраща на світі. Я зроблю все, щоб ти завжди посміхалася.

Сашко не підозрював, як його слова перевертали душу матері. Вона була горда, що народила такого чудового хлопчика, якого називала не інакше, як янголятко.

Золотисті локони, блакитні очі, правильні риси обличчя – все в ньому дихало аристократичністю. Коли він виріс, це давало привід матері ретельно оцінювати будь-яких можливих кандидаток на роль майбутньої невістки: вона повинна була мати відмінний родовід, доглянуту зовнішність, гарну струнку фігуру.

Вища освіта та бездоганні манери були обов’язковою умовою, не кажучи вже про роботу в престижному місці (бажано, на хорошій посаді) та впливове оточення.

– Квартиру мій хлопчик вже має. Тепер потрібна відповідна під неї господиня, щоб завжди був ідеальний порядок. І щоб вона була готова зустріти гостей мого Сашка хоч о третій годині ночі, бо це її обов’язок, як дружини та господині.

Минав час, запити Таїсії не зменшувалися, а ставали дедалі жорсткішими.

– Перестарок за двадцять п’ять не потрібна. А то народить хвору та слабку дитину. І взагалі потрібно бути впевненими в тому, що дитина точно від Сашка.

– Тая, ти хоч бога бійся, – казали їй родички. – У наш час немає дівчат, які б відповідали твоїм вимогам. Якщо хочеш, щоб син вчасно одружився, завів дітей – відчепись від нього зі своїми заморочками. Або він у тебе залишиться неодруженим до кінця своїх днів.

Сашко з відзнакою закінчив і школу, і університет. Влаштувався на хорошу високооплачувану посаду, але з особистим життям у нього не складалося. Тому що, варто йому познайомити дівчину з матір’ю, та знаходила тисячу причин відвадити майбутню невістку геть.

При кожній зустрічі з потенційними дружинами вона просила сина:

– Сашенька, сходи на кухню, наріж нам фруктів. А ми тут трохи поговоримо.

Першою дівчиною, з якою довелося знайомитися з Таїсією, була Аня. Дівчина із простої родини: мати – бухгалтер, батько – кочегар, плюс двоє молодших братів. Сама Аня працювала провізором в аптеці, що змусило Таїсію задуматися:

“Отже, має постійний доступ до ліків. А якщо сина мого отруїть? Чи мене? Ні, однозначно не підходить. Ще й сім’я якісь чорнороби нам такі не потрібні”.

– Люба, ти ж розумієш, що не можеш вийти за Сашка? – проворкувала Таїсія, коли вони з Анею залишилися наодинці. – Ви надто різні. Він виріс в особливих умовах, таке твоїм навіть не снилося. Краще забудь його і знайди собі когось простіше.

Ані не треба було пояснювати. Вона мовчки встала і пішла, не попрощавшись із Сашком. Коли він намагався з’ясувати, в чому річ, дівчина сухо відповіла:

– Запитай у своєї матусі, яка виростила тебе в особливих умовах. Вона сказала, що ти занадто гарний для мене, а мені краще пошукати когось простіше.

– Мамо, навіщо ти образила Аню? Вона мені подобається, по-справжньому подобається. А що ти їй наговорила?

– Синку, ти дещо забув, – повільно промовила жінка.

– Я твоя мати й краще знаю, хто може зробити тебе щасливим. Але не якась там Ганна, це точно. Де ти взагалі натрапив на цю замухришку? Не знайшлося нікого з пристойної родини.

Сашко зрозумів, що матері марно щось доводити й пішов. Він іноді казав, що познайомився з новою дівчиною, але не поспішав приводити її до гордої матері.

Іноді Таїсія пропонувала йому свою допомогу у створенні сім’ї, але син чемно відмовлявся:

– Це мені з дружиною жити. Я одружуся, а не ти. Тож і вибиратиму я сам.

– Знаю я, кого ти вибереш, – бурчала Таїсія. – Приведеш у хату прибиральницю, у якої в голові немає нічого, крім ганчірки та швабри.

– Зате буде чистити підлогу до блиску, – посміхнувся Сашко.

– Не смій так говорити з матір’ю! – обурювалася жінка.

Але син мовчки йшов до своєї кімнати. Під кінець він вирішив жити окремо від матері та переїхати до квартири, яка належить Таїсії, і до того вони її здавали в оренду.

З батьком, який давно розлучився з мамою, стосунки не складалися. Батько не спілкувався із сином після розлучення, тоді Сашкові було шість років. Але нещодавно тато погодився на зустріч.

– Знаєш, чому я пішов від Таї? Тому що вона мені життя не давала, постійно контролювала. Куди я пішов, навіщо, коли прийду, що про неї говорили та таке інше. Коли я хотів з тобою проводити час, лаялася і казала, що я тебе нічого доброго не навчу, бо в мене немає вищої освіти.

Навіщо тоді їй треба було за мене виходити та ще й народжувати? Я для неї був як бик-виробник. Зробив свою справу та відвалив. Потім подумав – навіщо мені витрачати своє життя на цю жінку, якій завжди було начхати на мене? Плюнув на неї сам і розлучився. Вона горда, від аліментів відмовилася і позбавила мене батьківських прав.

– А ти й радий, правда? – насупився Сашко.

– Навіщо ти так? – образився батько.

– Я тобі купив квартиру та вручив їй ключі. Вона що не сказала?

– Що? – не повірив Сашко.

Чоловікові довелося повторити.

– Я збирав гроші десять років. Хотів, щоб у тебе був свій куточок. Не дай боже, залишишся з нею жити, свого життя не буде. Вона ж нікого за людей не вважає.

– А зі мною чому не спілкувався? – нерішуче запитав Сашко.

– Не хотів, щоб у тебе були проблеми. Тая пригрозила, що відвезе тебе до іншого міста, і я тебе більше не побачу. От і жив, дивився на тебе на відстані.

Слова батька змусили Сашка змінити думку про матір. Вона була для нього найкращою, і він часто казав, що хоче знайти дівчину, яка б хоч чимось нагадувала його матір.

Таїсія поблажливо посміхалася: не скоро він таку знайде. Таких як вона одна на мільйон, якщо не на мільярд.

Після Ані були знайомства з іншими дівчатами, але жодна не влаштовувала Таїсію. У результаті син поставив матері умову:

– Або ти припиняєш лізти у моє життя, або я перестану спілкуватися з тобою.

– Ось невдячна порода, – обурилася Таїсія, – ти з ким розмовляєш, не забув? То я тобі житло купила, освіту дала. Як ти смієш?

– Мамо, годі, – попросив син.

– Я знаю, хто насправді купив квартиру. Я бачився з батьком, він мені все розповів.

– І ти йому віриш? – Вибухнула мати.

– Не рідній матері, а якомусь невдасі?

– Якщо що, цей невдаха – мій батько. Чи ні?

Від слів Сашка обличчя матері пішло плямами. Вона мовчки зміряла його зневажливим поглядом і закрилася у своїй кімнаті.

Наступного ранку жінка не вийшла снідати. Сашко постукав у двері, але почув гнівний крик:

– Дай мені спокій і провалюй до свого нікчемного татуся!!

– Мамо, навіщо ти так?

– Сашко відчинив двері та зайшов до матері. Вона лежала на ліжку з розпатланим волоссям, у м’ятій сукні та безцільно дивилася в стелю.

Це був разючий контраст із її звичайним зовнішнім виглядом. Таїсія завжди була доглянутою, гарно одягненою, оздоблена дорогим парфумом.

– Знаєш, синку, я зрозуміла одну річ, – повільно промовила мати. – Одружися з ким хочеш, мені все одно. Хоч на папуасці з зовнішністю пінгвіна та індійського носорога. Тільки забудь про те, що маєш матір. Після весілля ти мене не турбуєш і вдаєш, що мене немає і ніколи не було. Так, і гроші на весілля я тобі не дам. Якщо не я обирала тобі дружину, то не платитиму за весь цей фарс.

– Я тебе зрозумів, мамо, – син жартівливо вклонився і тихо зачинив за собою двері.

Цього дня Сашко переїхав у СВОЮ, як з’ясувалося раніше, квартиру.

Через пів року він покликав матір до ресторану, щоб повідомити новину про майбутнє одруження.

– І хто вона? – байдуже запитала Таїсія.

– Ким би вона не була, вона тобі все одно не сподобається, – холодно відповів Сашко. – Просто хочу, щоб ти знала: мою майбутню дружину звуть Ліза. Їй двадцять шість, і вона із сім’ї спадкових лікарів. Дуже гідна дівчина.

– Господи, і звідки тільки така впевненість у її гідності? – мати звично закотила очі. – Хоч фото покажи.

Подумавши, Сашко дістав телефон та показав фотографію нареченої. Мати підібгала губи й несхвально похитала головою.

– І це називається майбутня мати моїх майбутніх онуків? Що за страшко?

З фотографії на неї дивилася дівчина східної зовнішності.

– Це якась Гюльчатай, а не Ліза. Чому її так звати?

– Ліза – наполовину кореянка, – терпляче відповів син.

– Ще краще, – пирхнула мати.

– Точно суміш бульдога з носорогом.

– Вона тобі сподобається, коли ти краще познайомишся з нею після нашого весілля, – посміхнувся Сашко.

У Таїсії після його слів навіть подих перехопило.

– Після весілля? Все-таки одружишся? На зло мені?

– Чому на зло? Собі на радість, – посміхнувся Сашко і покликав офіціантку, щоб зробити замовлення.

Мати сиділа в шоковому стані, намагаючись уявити собі, як виглядатимуть її онуки від такої матері. Виходило гірше не можна.

На весіллі Сашко підійшов до мами і суворо проінструктував:

– Давай без скандалів. Якщо Ліза піде від мене через тебе, я тобі цього ніколи не пробачу, знай це.

Таїсії довелося сидіти тихо. Вона мовчки дивилася, як гарна сяюча наречена і син, що випромінював радість, приймали привітання від гостей, брали участь у конкурсах, весело танцювали, обмінюючись закоханими поглядами.

Наступного дня молодята приїхали з частуванням для Таїсії, але вона їх на поріг не пустила.

– Значить, так, синку. Я тебе послухала, виконала усі твої бажання. Тепер послухай мене. Більше цю гримучу суміш до мене не приводь, я її бачити не бажаю. Ти взагалі розумієш, що ти робиш? Жінок у тебе може бути хоч тисяча, а мати – лише одна.

Молодята поїхали, а Таїсія, подумавши, викинула пакет із частуванням у сміттєвий бак.

– Нічого не візьму з рук цієї напівкровки, – сердито промовила вона.

Однак після цього жінка почала хворіти, і невістка Ліза займалася її лікуванням. Іноді вони з Сашком наймали їй нічну і денну доглядальницю, щоб жінка похилого віку не залишалася без нагляду.

Таїсія так і не змогла прийняти невістку, яку зненавиділа за те, що син насмілився порівняти її з матір’ю не на користь останньої.

– А сам говорив – знайду таку, щоб на тебе була схожа. Де вона схожа на мене? – бурчала Таїсія.

Розуміючи, що тепер вона залежна від допомоги, що надається Лізою, була змушена тримати язика на прив’язі, і це її неймовірно дратувало.

– Знайшлася ж краля на мою голову …

Коли лунав телефонний дзвінок, жінка відповідала мелодійним голосом:

– Привіт, Лізонько. Як справи? І в мене потихеньку, та щось тиск скаче. Чи зможеш заїхати до мене, подивишся? От і добре, домовилися …

Так і увішло в звичку у Таїсії спілкуватися з невісткою нормальним тоном, але чи надовго це!? Ставте вподобайки та залишайте свої думки щодо поведінки свекрухи у коментарях!