Валентина Михайлівна, вчителька математики, готувалася до святкування ювілею своєї дорогої подруги та колеги Уляни Вікторівни, з якою вони пропрацювали пліч-о-пліч йшли на шкільну лінійку протягом 40 років. Рано вранці Валентина зібралася, ретельно обираючи вишукану вишиту сорочку та спідницю.

Попри нещодавню грозу і калюжі на вулиці, вона пішла до магазину, щоб купити торт і квіти для своєї подруги. Коли вона йшла тротуаром, повз неї промчав автомобіль, за кермом якого сиділа білява жінка, і забризкав Валентину та її подарунки багнюкою з калюж.

Жінка зухвало зауважила: “Бабусю, куди це ви так вирядилися? Вже пізно! Бабусі в цей час повинні сидіти вдома”.

Розлючена грубим коментарем і неповагою, Валентина відповіла: “У мене були важливі справи! Як вам не соромно!” Ситуація загострилася, жінка почала критикувати Валентину за те, що вона ходить біля калюжі і є жінкою. У цей час з сусіднього будинку показався великий та заможній чоловік. Побачивши його, блондинка миттєво змінила свою поведінку і на обличчі її з’явилася фальшива посмішка.

Зацікавившись метушнею, чоловік запитав: “У вас щось сталося?”. Блондинка швидко відповіла: “Макаре Денисовичу, ця бабця пролізла під моїм авто, а тепер вона мені заважає”.

Однак, побачивши обличчя Валентини, обличчя чоловіка засяяло від впізнавання, і він вигукнув: “Валентина Михайлівна, неймовірно радий зустрітися з вами знову!”. Він тепло пригорнув свою улюблену класну керівничку, зрозумівши, що білява жінка, його працівниця, необережно проїхала повз Валентину він почав перепрошувати.

Взявши на себе відповідальність за дії секретарки, Макар Денисовис змусив і її перепрошувати перед Валентиною. Блондинка неохоче пробурмотіла неголосно “вибачте”.

Як наслідок її поведінки, Макар Денисович вирішив розірвати з нею трудові відносини. Потім він допоміг Валентині дістатися додому, дочекався, поки вона переодягнеться, і навіть купив нові квіти та великий торт для святкування дня народження Уляни Вікторівни. Разом вони поїхали святкувати урочисту подію до подруги.

КІНЕЦЬ.