Прожили ми із дружиною 23 роки.

У лютому цього року вона заявила, що подає на розлучення.

Формулювання було, що втрачено почуття любові та взаємної поваги.

А я її дуже кохав.

За три роки до цього дістався будинок у спадок від померлих батьків.

І тут почали відбуватися не зовсім зрозумілі речі.

Вона відмовилася мене прописувати, хоч я прожив у цьому будинку 20 років.

Стала випивати.

Періодично вказувати, що вона тут господиня.

Я особливо не надавав цьому значення.

Всяко буває в такому стані.

Потім почала мене схиляти до переїзду до іншого міста.

Я їй наводив докази, що поки нема з чим нам їхати.

Причина її прагнення переїхати у тому, що її оточують погані люди.

Ніхто її тут не цінує.

Я намагався її переконати. Але вона стояла на своєму.

А тут ще й старші сестри почали підливати олії у вогонь.

Місяць тому вона вигнала мене з дому, зі мною пішов син.

Тепер вона і з ним не спілкується.

Чи варто мені боротися за неї і чи можна її повернути?

Я її досі кохаю.

Можливо я трохи незрозуміло написав, не хотів розводити тут нескінчені речення.

Але я не розумію, чого їй в такому віці так важлива ця спадщина, і щоб вона в тому будинку жила одна.

КІНЕЦЬ.