За свої 49 років я все життя покладалася тільки на себе. Тепер в моєму житті з’явилася людина, яка готова піклуватися про мене, але я не впевнена, чи варто мені виходити заміж за нього.

Моє життя було нелегким. Я народилася в селі, і мої батьки не мали великого достатку, тому вони нічим не могли мені допомогти.

Після школи я поїхала вчитися в місто, і там я зустріла свого майбутнього чоловіка. Ми одружилися, але у нас не було свого житла, тому перший час ми жили на орендованій квартирі.

Нам вдалося купити однокімнатну квартиру, в якій я живу досі. На жаль, мого чоловіка не стало, коли моїй доньці було 10 років, і з тих пір я виховувала її сама.

Про заміжжя я більше не думала, тому що на це просто не було часу. Я працювала на двох роботах, щоб забезпечити себе і дочку.

Півтора роки тому дочка вийшла заміж, і я опинилася одна в своїй квартирі. Минулого літа я поїхала на курорт в Трускавець і там зустріла Василя. Спочатку ми просто спілкувалися, тому що знайшли багато спільних тем.

Коли ми повернулися додому, наше спілкування не припинялося, і ми щодня довго розмовляли по телефону. Василю 50 років, він ніколи не був одружений і живе в селі зі своєю 70-річною матір’ю.

На Різдво Василь запросив мене до себе в гості. Вони живуть в хорошому, доглянутому будинку, у них відмінна хатня робітниця, їх знають і поважають всі в селі. Тепер Василь пропонує мені вийти за нього заміж і переїхати в його село.

Він також пропонує мені здати свою квартиру. Однак я розгублена. З одного боку, Василь — дуже хороша людина, і між нами є справжні почуття. Ми обоє втомилися від самотності.

З іншого боку, чи зможу я жити в селі з його матір’ю та всією роботою, яку мені доведеться виконувати? У них 50 гектарів городу, корова, свиня, кури, і я просто не впевнена, що впораюся з цим.

КІНЕЦЬ.