На власному життєвому досвіді я переконалася, що можна бути з невісткою в хороших стосунках, головне, прикласти хоч трохи зусиль.

Скажу чесно, я була дуже розчарована, коли наш єдиний син Борис одружився, бо невістка з першого погляду мені дуже не сподобалася.

Ми з чоловіком – доволі заможні люди, і своєму сину ми завжди намагалися дати все найкраще.

Гроші у нас були завжди, спочатку мій чоловік їздив на заробітки, а потім відкрив доволі прибуткову власну справу – пилораму.

Живемо ми в селі, маємо великий будинок, тримаємо, як годиться, господарку, садимо город. Ми багато працюємо, щоб щось мати.

Син поїхав вчитися в обласний центр, там собі і наречену знайшов.

Лариса народилася і виросла в місті, тому сільське життя їй було незрозумілим.

Характер у невістки був не цукор, вона нам ще до весілля сказала, що нічого в селі робити не збирається, бо їй це не подобається.

Жили молоді в місті, син до нас приїжджав, але один, тому що Лариса нас попередила, що їй у нас не подобається, тому на поїздки в село вона не витрачатиме свій час.

Живуть син з невісткою вже 7 років, і за цей час Лариса була у нас вдома всього 2 рази.

Мені було дуже прикро, адже її ніхто до роботи не заставляв, звичайно, від допомоги ми б не відмовилися, але поки що це не критично, ми з чоловіком самі непогано справляємося.

Особливо прикро було на свята, коли в сусідів діти з внуками за столом збираються, а ми з чоловіком лише удвох сидимо, бо Лариса і сама до нас не хоче їхати, і Бориса не пускає.

А в цьому році я вирішила діяти, адже мені вже набридла ця ситуація.

Перед Великоднем в п’ятницю я поїхала в місто на ринок, а потім зателефонувала синові, і кажу, що зайду до них в гості.

Невістка не вельми зраділа моїй появі, але запросила на кухню, зробила чай.

Поки я його пила, я почула, як в кімнаті Лариса вичитує Бориса, чому я без попередження до них приїхала.

Я тоді ледь стрималася, мені дуже захотілося зайти до них в кімнату і сказати невістці все, що назбиралося у мене на душі за ці роки.

Та я вчасно схаменулася, згадала, що не за тим прийшла, і спокійно допила чай.

Коли син з невісткою зайшли на кухню, я подякувала їм і сказала, що дуже чекаю їх у себе на Великдень.

Лариса хотіла щось сказати, але я витягла з сумки подарунок, який я заздалегідь приготувала, і подарувала невістці.

Це була дуже гарна і дорога брендова сумка, я знала, що Лариса давно таку хоче.

Невістка від несподіванки вперше навіть посміхнулася до мене.

Великдень в цьому році ми нарешті відсвяткували всі разом. Я накрила гарний стіл, невістку нічого не заставляла робити, але потім вона сама встала з-за столу і стала збирати посуд.

Я намагалася бути максимально м’якою і толерантною, тому що дуже хотілося нарешті налагодити стосунки з невісткою.

І мені вдалося. Тепер син з невісткою приїжджають до мене кожні вихідні. Разом з Ларисою ми ліпимо вареники і пригощаємо ними наших улюблених чоловіків.

Невістка вперше за роки шлюбу допомогла мені в цьому році на городі.

Також Лариса сама захотіла висадити на клумбі біля хати квіти, запитала, чи можна. І я, звичайно, погодилася.

Я, як і невістка, могла теж проявити характер, і не спілкуватися з нею, але переконана, що нічого доброго з цього б не вийшло.

Спрацювала дуже проста істина: згода – будує, а незгода – руйнує.

З мене, як то кажуть, корона не впала, зате я нарешті маю добрі стосунки з дітьми.

Було непросто, але я дуже рада, що ми з невісткою змогли нарешті порозумітися.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

КІНЕЦЬ.