— Ледь не істерика з нею була. І мати зятя зателефонувала, добренька така, мовляв, треба просто згрупуватися і допомагати їм. Ага, нашими з чоловіком руками їм і допомагати, а вона осторонь?

Ірина злиться на молодшу доньку і зятя.

— Три роки в шлюбі, дитині рік із «копієчками», а вони оголосили про другу дитину і чекають, що ми підстрибувати почнемо до стелі?

А порівняння з Оленою взагалі некоректне. Олена з чоловіком твердо на своїх ногах стоять, як порівнювати? А тут що? Суцільні дотації, тому що в них оренда, тому що в зятя з роботою проблеми, тому що Надя в декреті?

— Так, якось не дуже своєчасно вони, – вважає подруга.

– Ну яка друга дитина, якщо навіть житла немає, а зять із роботою не міг чотири місяці нічого вирішити? І це в столиці? Ну так, живуть вони в області, але ж півгодини до міста всього дороги! І сама, пам’ятається, скаржилася, що втомлюється з дитиною, набридло в чотирьох стінах сидіти, що змінилося?

В Ірини немає відповіді на ці запитання. У жінки дві доньки 35-ти річна Олена та 25-ти річна Надія. Обидві заміжні, але дуже по-різному заміжні. Старша зустрічалася з майбутнім чоловіком мало не зі школи.

Вони з батьком були проти цих стосунків, бо зять старший за доньку на 10 років, а потім подивилися на нього ближче і вирішили, що зять у них дуже навіть гарний.

— Він працював уже, коли Олена в інституті вчилася, вона навіть грошей у нас не брала на кишенькові витрати, хоча разом вони не жили. Загалом, зять – серйозний мужик, ґрунтовний. Квартиру тепер хочуть брати чотирикімнатну, не вирішили ще. Є варіант будинок будувати, – розповідає Ірина про життя старшої доньки.

– Дбайливий, усе встигав: і працювати, і кар’єру робити, і діток вечорами купати. З Оленки він пилинки і зараз здуває. Я на них дивлюся і радію: такому можна задуматися і про четверту дитинку, і навіть про п’яту. Лише б у самої було бажання, та здоров’я не підводило.

У Олени з чоловіком три сини: 11 років, 8 років і 2 роки. Жінка між другим і третім декретом працювала, збирається й надалі працювати, але вже віддалено, особливої потреби в неї немає. Батьки старшій доньці абсолютно не допомагали, ніколи. Навпаки: зять зараз намагається подарувати їм щось цінне і дороге до всяких дат. Олена водить машину, у сім’ї їх дві. Перед появою другої дитини купили вже трикімнатну квартиру.

Мати зятя теж на невістку не ображається, кличе виключно донечкою Оленкою, онуків любить, вважає, що синові в усьому пощастило. І з онуками Олена справляється сама: у зятя мама немолода і зі здоров’ям у неї не дуже, а Ірина з чоловіком ще працюють і поки що не збираються припиняти – треба ж допомагати молодшій доньці Надії.

Надя заміж виходила у 22 роки. За такого ж ровесника через те, що чекала на дитину.

У молодшого зятя – тільки мати, живе недалеко від молодих, але тільки «ахає» на тему того, як молодим важко живеться, допомоги від неї ніякої. А Ірина з чоловіком щомісяця віддають Надії пристойну суму на оренду житла – інакше донька з чоловіком не справляються.

— І крім оренди, – злиться Ірина.

– То їм їсти нічого, то суміш дитині купити нема на що. І при цьому при всьому про яку другу дитину можна говорити? Надя взагалі нерозумно вчинила, коли цю дитину наважилися зробити. У неї ж тоді цікавий стан перервався. Лікарі причину не встановили, сказали, що так буває, а вони взяли, та відразу майже зробили онуку!

За роки шлюбу в сім’ї Надії одні «пригоди»: то сусідів залили, позичали в батьків дружини на відшкодування збитків, потім одразу ж зять роботу втратив і борг батьки молодшій донечці пробачили. Знайшов зять роботу за кілька місяців, але ці місяці батьки Наді і оренду платили, і підкидали грошенят молодій сім’ї. Надя тоді ходила на останньому місяці з великим животом.

— От і добре, що син поки що вдома, – раділа невідомо чому мати чоловіка Надії.

– Надійка не одна з малечею, син завжди допоможе, от вони вдвох за нею й дивляться.

Ірина перший раз ці слова від свекрухи вислухала мовчки, а потім не витримала, запитала, мовляв, а чи не хоче свекруха взяти участь у витратах? Оренду оплатити за цей період, допомогти матеріально, так би мовити. Якщо свекруха допомагатиме, то зять і далі може вдома сидіти.

— Я б і допомогла, – ображено підібгала губи сваха. – Але ви ж знаєте, я інвалід, чоловіка в мене немає, звідки гроші?

Тоді батько Надії твердо сказав, що в такому разі й «свистіти» не треба про те, як добре, що Надя з такою крихіткою не одна. Відтоді сваха в словах була акуратнішою, та й зять незабаром роботу знайшов.

— Звичайно, у них ще життя не налагодилося, – вважає Ірина.

– Свого житла, як і раніше, немає, від нас вони все ще матеріально залежать. Тому коли Надя підкреслено радісно повідомила про другу дитину, я так їй і відповіла: «Друга дитина? А термін? 5 тижнів? Біжи бігом, встигнеш вирішити проблему». А що треба було сказати, ой, донечко, краса яка, хоч би двійня або трійня?

— Ну ти права, що й казати, – підтримує Ірину подруга.

Донька тоді влаштувала істерику, мовляв, за Олену ви вічно радієте, вона вже трьох дітлахів має, а за Надю не раді, хоча в неї всього лише буде друга дитина. Навіть звинуватила матір, що та раділа її біді, коли та втратила першу дитину, хоча Ірина тоді за молодшу переживала, все ж таки перший раз, та й ідеться про доньку, а не про чужу людину.

— Але тоді і зараз – це велика різниця, – вважає мама Надії.

– Тоді вона була дівчиною, зараз жінка і мати. Тоді ще не ясно було, що за людина її чоловік, а тепер усе зрозуміло і з ним. Куди двоє дітей? Щоб на нас ще один тягар повісити? А з Оленою та її життям порівнювати взагалі смішно, нехай її чоловічок хоча б віддалено постарається бути схожим на чоловіка сестри, тоді й поговоримо.

— Ну і не допомагайте, – пропонує подруга.

– Поставте умову, що далі – самі. Дивись, подумає і прийме правильне рішення.

— Та поставили вже, ревіла Надя. А сваха взагалі пообіцяла ніколи з нами не спілкуватися і дітей налаштувати проти нас. Не допомагати? Боюся, що внучка голодувати буде.

Загалом, десь ми з молодшою дочкою промахнулися у вихованні, – зітхає Ірина. – І жодного просвіту. Не знаю, що вирішать, мені тільки на залишки розуму Наді й залишається сподіватися.

КІНЕЦЬ.