Віра не знала як з усім справиться, адже її Марійка, взяла і поїхала на заробітки. Та жінку заспокоїв її молодший син Дмитро, сказавши, що все буде гаразд у Марійки.

Адже що ж їй, тут залишатися в селі, роботи навіть нема ніякої. Що й казати навіть діти Марійки в місті перебиваються від зарплати до зарплати.

Незабаром в хату зайшов дід Іван, він теж заспокоїв Віру, а Дмитра покликав на сторону сказав, що має до нього розмову.

Розмова була складною, чоловік довго вагався перш ніж сказати перші слова. Так Дмитро і дізнався всю правду про свого батька, який відійшов у засвіти через свою любов до чарки.

І як матері Вірі було важко самій з трьома дітьми. А все це розповідав чоловік для того, щоб застерегти онука, від такої нещасливої долі, яка була в його батька.

Адже Дмитро, останнім часом почав часто захоплюватися оковитою. А тим часом Марійка, вже їхала в автобусі, вона спостерігала за жінками, які теж їхали.

Вони були вже не молоді, але гарно одягнуті, та з гарними речами. Марічка теж подумала, що хоче так виглядати. Адже за останні три роки Марійці здавалося, що вона вже постаріла не на три а на цілих десять років.

Через декілька годин їзди всі роззнайомились, і почали розповідати кожна свою історію. І справді так виявилося що Марійка, одна така була, яка їхала вперше в Італію.

Одна жінка їй розповіла, що можна по приїзду чекати декілька місяців, перш ніж хтось запропонує роботу.
Марійка почув що це сильно захвилювалась, адже грошей з собою вона мала небагато.

А на що ж вона буде жити? Якщо так довго потрібно буде чекати. Жінка яка розповіла Марійці про це, побачила як та зблідла та змінилась в обличчі, і підсунувшись до неї, тихенько щоб ніхто не побачив, дала їй клаптик паперу, на якому був її номер телефону.

Та сказала їй, що якщо вона приїде і справді не буде мати роботи то нехай подзвонить її, вона щось придумає.

По приїзду Марійка була вражена природою та краєвидами. Та довго жінці не приходилось милуватись, адже потрібно було вирішувати як дальше бути.

Та на щастя жінки їй пощастило, адже водій автобуса мав знайому в Італії, і звів її з Марійкою. Як виявилось вони ще були родом з одного району.

Та жінка з великою радістю допомогла Марійці та влаштувала її також до будинку тої сеньйори в якої сама працювала. Жінка привела Марійку на базар, де було багато людей. Тут раптом де не візьмись взявся білосніжний голуб і сів на голову до Марійки.

Всі навкруги з подивом поглядали на них. Потім підходили почали фотографувати і щось на італійській мові говорити до Марійки.

Вона ще нічого не розуміла, однак її землячка пояснила, що люди говорять, що білий голуб то добрий знак, і все в неї буде добре.

Марійка була вражена, вона не очікувала, що на чужині, люди такі хороші і ставляться до неї як до рідної.
Бо вдома вона навіть не мала такої підтримки від рідних.

Так Марійка працювала, вона так сподобалася італійцям, що ті допомогли її забрати сюди дітей і навіть брата Дмитра, який тут остаточно забув за оковиту.

-Марійко, ти дуже сподобалась, Федеріко, він увесь час питається про тебе. Сказала їй знайома.

Так і почали спілкуватися, а що далі у них вийшло то вже секрет.

Шановні читачі як вам історія, які ваші враження, можливо хочете поділитись своєю, то пишіть нам.

Джерело