Я працювала у звичайній школі вчителькою фізики. Я захоплювалась фізикою все життя. Напевно я б і далі навчала дітей у школі, але відбулося скорочення і я зрозуміла, що потрібно щось шукати.

Шкільної зарплатні вистачало тільки на життя та оплату квартири й комунальних послуг, я не могла нічого відкласти. До того ж я маю сина, який має скоро вступати до університету.

І платити за квартиру трохи тяжко, адже ціна зросла, а зарплатня ні.

Мені запропонували роботу за кордоном, у Канаді. Правда я мала працювати прибиральницею в університеті, але чому б не спробувати. Я добре знала англійську мову і зарплатню обіцяли гарну.

Отож я зібрала свої речі та поїхала працювати за кордон згідно з контрактом. Робота не складна, мені подобалась. Я себе там почувала добре.

Один викладач часто залишився після занять в аудиторії, зазвичай він сидів дуже довго перед вихідними.

Я як прибиральниця мала підготувати кабінет до наступного заняття та прибрати використані на практичному уроці приладдя.

Я запитала у чоловіка чи не буду заважати йому. Він дозволив мені робити свою роботу, коли він ще не пішов та пояснив, що затримується, бо працює над дослідженням. Оскільки є час працювати тільки після занять робота йде важко, адже сили вже менше ніж на початку робочого дня. Я вирішила допомогти й запитала про що він пише. Чоловік посміхнувся та запитав чи я розумію щось у фізиці.

Яким було його здивування, коли я багато чого розповіла про фізику, деякі мої знання він використав у своїй роботі.
Після того як він захистив свою роботу, він запропонував мені піти навчатися на вченого і потім працювати в університеті чи школі.

Я була згодна, адже це і зарплатня більша і робота, яка мені подобається.

Я вже навіть планувала, щоб мій син сюди переїхав. Зараз він навчається на програміста. А тут таких спеціалістів дуже шанують. Звісно потрібно, щоб була освіта закордонна, але не пізно ще йому навчатися і за кордоном. З часом багато чого можна отримати, головне бажання та терпіння.

Сподіваюся, моя мрія здійсниться.

КІНЕЦЬ.