Я приїхала із чудового села на Прикарпатті і вже закінчила школу у місті. Після вступу до університету я повернувся додому на канікули.

Я зайшла до сусідки, щоб привітати її з днем народ ження, і тоді зустріла Андрія, нашого сусіда, який теж був там.

Ми відразу порозумілися з ним і почали зустрічатися. За кілька тижнів мені зателефонувала сусідка і повідомила, що мати Андрія мене не схвалює як невістку.

Вона думала, що я недостатньо красива або недостатньо багата на її сина. Ну… кожна мати хоче найкращого для свого сина, тож її тут нема чого звинувачувати.

Незабаром я дізналася, що справжня причина була в тому, що Андрієва мати не любила мою матір, і вона перенесла цю неприязнь на мене.

Незважаючи на заперечення його матері, ми з Андрієм побралися, у нас народилася дочка Алінка. Хоча мати Андрія була рада онучці, вона все одно не любила мене і критикувала за кожної нашої зустрічі.

Якось Андрій вирішив поговорити з матір’ю про її поведінку, і нічого доброго тоді не сталося.

Свекруха тоді поставила йому ультиматум: якщо він не втече від мене, може порахувати, що в нього зовсім немає матері. Загалом, у результаті ми переїхали до столиці, де розпочалася кар’єра Андрія, і в нас наро дилася ще одна дитина.

Мама Андрія так і не зателефонувала і не привітала нас, адже ми намагалися з нею помиритися, але вона нас все одно не приймала.

Ми навчилися жити без її втручання та пообіцяли собі, що підтримуватимемо вибір наших дітей у майбутньому, якщо вони захочуть чи, навпаки, не захочуть спілкуватися з бабусею, яка від них зреклася свого часу.

КІНЕЦЬ.