Ніяк не можу заспокоїтись, хотіла все тримати в собі, але не виходить, тому доведеться поділитися своєю історією. Зі своїм коханим я познайомилася в інтернеті і жили в різних містах, він дуже добрий, красивий та стабільний чоловік.

Ми з ним довго листувалися і він приїхав до моїх батьків. На той момент я навчалася у школі, мені було 17 років, йому було 25 років.

Через півроку у нас відбулися заручини. Ось тоді я познайомилася з його батьками і спочатку вони видалися мені дуже приємними.

За кілька місяців ми з моїм коханим поїхали до його батьків. Це було страшно, його мати постійно до мене чіплялася.

Я вночі зійшла з поїзда, приїхала додому, як зранку вона дала мені віник до рук і сказала, тепер у цьому будинку ти господиня, все роби сама. Я прибирала весь будинок, прала їх одяг, прасувала, готувала.

Робила їй масажі, крім цього я вважаю, що я надто добре доглядаю свого чоловіка, я в буквальному сенсі за ним бігаю як за дитиною.

Все почалося з того, що ми пішли на зустріч до його друзів і я одяглася так, як мені подобається. Моєму чоловікові теж подобається, як я одягаюсь.

Як тільки я вийшла зі своєї кімнати, свекруха, побачивши мене, мало не зомліла. Вона перевдягла мене з штанів у сукню і змусила напнути каблуки, але це було не найжахливіше.

Вона постійно казала, що мені робити, як робити, що вдягнути. Я навіть трохи пошкодувала, що влізла в усе це.

Вона постійно хвалить свого сина, підносить його як бога (я нічого не кажу, мій чоловік кращий, але це дратує!). Вона постійно говорить «мій синочок, мій синочок». Хочеться сказати: мамо, прокинься, твоєму синові 25 років!

Якось вона почала до мене підмазуватись, нібито ми станемо подругами. Почала розпитувати, чи ми спимо разом, на що я відповіла: «ні, звичайно».

Якось увечері, сидячи за столом, вона почала говорити про попередніх наречених мого коханого – нібито він завидний наречений. Потім подивилася на мене і сказала, що одна у нього була дуже гарна, навіть красивіша, ніж ти.

«Я йому казала: бери за дружину, а він ні, нікого не хотів брати. Ось не зрозумію, за що він тебе за дружину бере». Я не люблю себе хвалити, говоритиму про себе словами чужих людей.

У школі я завжди була в авторитеті, вчителі мене любили та поважали, і навіть після закінчення школи вони виписали шкільну подяку моїм батькам за дочку. Я брала участь у всіх культ-масових заходах, і мене знало все місто, я вчилася добре.

Зараз продовжую навчатися в університеті та паралельно на перукаря-стиліста. Але свекруха постійно мене принижувала перед сім’єю.

Я навіть йшла в іншу кімнату і мовчки ридала там, бо якби я сказала своєму майбутньому чоловікові, що вона мене ображає, він мені на це відповість: «Ти що, збожеволіла? Моя мама – свята, вона не могла таке зробити чи сказати. Кинь усе це з голови, вона тебе дуже любить. Просто помирись із нею, і будьте подругами».

Дорогі читачі, через кілька місяців буде моє весілля. І я житиму разом зі своєю свекрухою, бо він – єдиний син у сім’ї.

Що мені робити? Я не зможу з нею жити. Моя мама взагалі з неї в шоці, єдине, що вона сказала – терпи. А що ще робити?

КІНЕЦЬ.