За кілька місяців до появи на світ дитинки Борис зібрав речі і переїхав до своїх батьків. Чоловік пояснив це тим, що потребує часу, щоб “все обміркувати”. А через тиждень я дізналася від знайомих, що він зустрічається з іншою жінкою. Після виписки з маленьким Артемчиком на руках я поїхала не в нашу квартиру, а до батьків в село, де також було не медом мазано
Ми сиділи на кухні. Борис у своїй звичній манері мовчки переглядав новини на телефоні, а я нарешті наважилась почати розмову, яка вже кілька днів тяжіє над моїм серцем.
– Борисе, що ти думаєш про наш шлюб? – запитую я, намагаючись виглядати спокійно.
– Все добре, Оксано. Що ти маєш на увазі? – відповідає він, але я відчуваю, що це нещирість.
– Просто здається, що ми якось віддалилися останнім часом. Ти все більше мовчиш, а я… я почуваюся самотньо.
Його мовчання нагадує важкий тягар. Нарешті він зітхає і кидає телефон на стіл.
– Добре, Оксано. Якщо ти хочеш знати правду… Я втомився. Втомився від усього цього. Я більше не відчуваю того, що було на початку.
– Тобто… ти хочеш сказати, що…
– Що я думаю про розлучення. – Його голос звучить холодно, майже відсторонено. – Мені потрібно більше свободи. І… я не готовий до того, щоб… бути батьком.
Ці слова стають останньою краплею. Я не можу більше стримувати сліз.
Це був початок кінця нашої історії. Ми познайомилися з Борисом на місцевому святі, коли я ще була студенткою. Він був веселим, жвавим, мав запальний характер, який мене привабив. Ми одружилися через три роки. Спочатку все здавалося ідеальним, але поступово я почала помічати, що Борис уникає розмов про майбутнє. Він не хотів планувати, говорити про дітей чи навіть вирішувати, як ми облаштуємо наш дім.
Коли я дізналася, що чекаю дитину, моє серце було сповнене радості. Але Борис сприйняв це зовсім інакше. Він не привітав мене, не поцікавився, як я почуваюсь, не підтримував мене в цей момент. Я переконувала себе, що він просто хвилюється, але його байдужість росла з кожним днем.
За кілька місяців до появи на світ дитинки Борис зібрав речі і переїхав до своїх батьків. Чоловік пояснив це тим, що потребує часу, щоб “все обміркувати”. А через тиждень я дізналася від знайомих, що Борис зустрічається з іншою жінкою. Мене це приголомшило. Я не могла повірити, що людина, яку я вважала своїм партнером і другом, так легко зрадила мене і нашого сина.
Коли на світ з’явився мій син Артем, я відчула одночасно і радість, і безмежну самотність. Борис так і не з’явився в лікарні.
Жодного дзвінка, жодного повідомлення. Він повністю зник з нашого життя. У мене не було іншого виходу, окрім як повернутися до батьківського дому. Там мене чекала мама і дві молодші сестри. Всі вони радо прийняли мене, але жити разом у тісному селі, де кожен знає про твої проблеми, виявилося справжнім випробуванням.
Моя мама, як і завжди, намагалася керувати моїм життям. Вона постійно дорікала мені, що я не “тримаю себе в руках”, що я повинна була більше боротися за Бориса. Сестри ж, навпаки, намагалися мене підтримати, але їхня молодість і безтурботність лише підкреслювали мій стан. Я часто плакала вночі, притискаючи маленького Артема до себе. Єдине, що мене тримало, – це його посмішка і те, як він дивився на мене своїми великими карими очима.
Час минав, і я зрозуміла, що мушу змінювати своє життя. Я почала плести прикраси з бісеру і продавати їх через інтернет. Це був мій перший крок до фінансової незалежності. Хоча до великих прибутків ще далеко, я відчувала гордість за те, що роблю. Я також вирішила написати Борису і офіційно оформити аліменти, хоча цей крок вимагав від мене багато сили. Він спочатку відмовлявся, але після кількох розмов з юристом погодився.
Сьогодні я намагаюся жити заради свого сина і своїх мрій. Я хочу переїхати до міста, де ми зможемо орендувати маленьке житло. Я мрію про день, коли зможу почати все спочатку. Але іноді мене охоплює страх. Що буде, якщо я не зможу? Що буде, якщо Борис раптом вирішить повернутися і вимагати права на сина?
І ось тут я звертаюся до вас, мої читачі. Як ви думаєте, чи варто боротися за стосунки, навіть якщо вони розбивають ваше серце? Чи краще відпустити і почати нове життя? Як знайти в собі сили змінити все і рухатися вперед? Розкажіть, як ви долали подібні труднощі. Мені важливо знати, що я не одна у своїй боротьбі.