Моя сестра вже майже двадцять  років на заробітках в Італії, але найгірше те, що в батьківському домі, який вона від мене забрала, її донька нічого не робить, а всі мамині гроші просто розтринькує.

Я давно не була в селі, де ми з Лесею виросли. Я після весілля переїхала жити до чоловіка в іншу область.

В Чернівцях в нас народилось троє дітей. Жили ми з Любомиром спершу з його батьками, але вже живемо одні, діти хто одружився, хто заміж вийшов.

А ось моя сестра залишилася жити в селі з батьками. Заміж Леся вийшла не вдало. Чоловік тільки те й робив, що бігав до друзів.

Довго вони не нажили, десь років сім, як сестра його прогнала. Виховувала Леся дочку одна, але дуже важко було. Ось вона й надумала залишити Христинку на маму, яка на той час вже не працювала, а сама чкурнула на роботу в Італію.

Скажу, як є. Трішки ми з Лесею “посперечалися” за батьківську хату.

Ще коли жили батьки, вона намовила їх виписати мене, бо я маю де жити (зі свекрухою), а вона бідненька, сама дочку виховує.

Я цього не хотіла, але прописали мене у себе свекри. Дякувати Богу, хороші вони люди і до останнього ми жили гарно, вони багато мені допомагали з дітьми.

І якось так і вийшло, що ця хата нас з Лесею віддалила.

Я все рівно ображалася, бо хотіла знати, що в разі чогось я маю куди повернутися.

Один за одним не стало батьків. Леся в хату грошей не вкладала, я ж думала, що на тих заробітках все зміниться, але ні…

Племінниця моя виросла егоїсткою. Вона і не довчилася, бо вже носила під серцем дитя, а після весілля так взагалі привела в хату чоловіка.

Робити вони нічого не хотіли, бо для чого, як моя сестра їм все з Італії передавала. Христина, наскільки я знаю, ніде ще не працювала, її чоловік перебивається якимись підробітками.

Леся ж тільки те й робить, що надсилає коробки і гроші з тої Італії.

В мене ж в селі подруга залишилася, ось вона мені й доповідає, що в батьківській хаті твориться.

За двадцять років заробітків в Італії Леся ні до чого не доробилася. Єдине, що Христина зробила в хаті, так це вікна поміняла. Але я думаю, якби взимку не дуло їм по плечах, то б і того не зробили.

Племінниця ходить вибрана, як цісар, а з хати в той час штукатурка осипається.

Я багато років не була в селі, а цього року їхала до батьків на кладовище, щоб до Великодня порядок навести і сама на свої очі побачила, що в хату за всі ці роки і копійка не вклалася. Та в селі щоб жити, треба в хату гроші вкладати, інакше нічого з цього не буде.

Ось так і вийшло, що батьки залишивши хату Лесі, зробили тільки гірше.

Не знаю чим сестра тільки думає? Куди вона планує повертатися? В хату, яка тріскається?

Шкода мені сестру, все життя горбатиться на тих заробітках, а дочка лінива, тільки на неї й розраховує…

Джерело