За декілька місяців до появи донечки до нас завітала свекруха вся в сльозах і попросила в нас гроші, бо їй терміново треба зробити зуби, які в неї “полетіли”. Клініку вона вибрала за відгуками і одну з найдорожчих. “Вже як робити, то робити. Гроші ви мені позичте, а коли я з сестрою розділю дачу, то вам все до копійки поверну”. І ось вже нашій дочці сім місяців і важка зима минула, де я не раз прокидалася від хвилювання, чи будемо ми мати чим оплатити за цей місяць квартиру. Свекруха ж усміхається на всі 24, ходить з подругами по театрах і кіно і про борг і не згадує
Я попросила чоловіка напряму запитати маму про гроші, які та нам винна вже який час, але Андрій каже, що так не пасує, це ж його мама. Але мені то що?
Так сталося, що вже більше року, як свекруха позичила в нас з Андрієм чималу суму. Не буду писати конкретну цифру, скажу, що для нас це значна сума.
Живемо ми з Андрієм на орендованій квартирі і ростимо донечку, якій всього сім місяців.
Чоловік мій будівельник, я на даний час в декретній відпустці.
Ще до декрету ми з Андрієм готувалися до того, щоб мати фінансову подушку. В чоловіка просто така робота, що гроші є-є, а тут оп, і нема, особливо такі скачки бувають взимку.
Ось ми й наскладали собі до декрету певну суму, щоб потім, коли я буду з дитиною і зарплати моєї не бути, мати деякі заощадження. Відкладали ми порівну, що чоловік, що я.
Десь за декілька місяців до появи нашої донечки до нас завітала свекруха вся в сльозах і попросила в нас гроші, бо їй терміново треба зробити зуби, які в неї “полетіли”, як вона сказала.
Клініку вона вибрала за відгуками і одну з найдорожчих.
– Вже як робити, то робити. Гроші ви мені позичте, а коли я з сестрою розділю дачу батьків, то вам все до копійки поверну, не хвилюйтеся.
І ось вже нашій дочці сім місяців і важка зима минула, де я не раз прокидалася від хвилювання, чи будемо ми мати чим оплатити за цей місяць квартиру.
Свекруха ж усміхається на всі 24, ходить з подругами по театрах і кіно і про борг і не згадує.
Мені треба купити собі взуття бо зносилося, але я не маю за що, бо вся зарплата чоловіка розписана до гривні.
Я попросила Андрія, щоб нагадав мамі про борг, але він каже, що не сміє поминатися, бо це його мама.
Але мені від цього не жарко не холодно, розумієте. Я всю зиму прожила як на голках, тепер хочу хоч весну нормально прожити.
Я дитині не маю права щось купити, бо все життя економлю.
Свекруха до нас заходить, як ні в чому не бувало.
Я вже почала натякати, як там справи з дачним будиночком, але щось мама Андрія цю тему розвивати не хоче. Щось мені підказує серце, що вони цю дачу навіть на продаж не виставили.
І як мені з цією жінкою спілкуватися нормально?
Чи мені вже забути про ці гроші і викреслити цю людину зі свого життя?