З самого ранку я не зрозуміла, що відбувається, бо на дворі було багато людей, які голосно про щось говорили.

Як виявилося, мама вирішила будуватися і покликала до нас бригаду майстрів. Сказати, що я була ошелешена, це нічого не сказати. Все через нашу розмову з мамою, яка відбулася напередодні.

Моя мама заробітчанка, вона в Іспанії працює вже 20 років. Коли вона їхала, я ще була незаміжньою, а зараз у мене є чоловік і троє дітей.

Живемо ми в нашому родинному будинку, який мама допомогла відбудувати за той час, поки вона була за кордоном. Я її про це не просила, це була її воля. У нас в селі всі заробітчанки так роблять – перш за все відбудовують свій будинок, а потім вже квартири купують.

Квартири моя мама теж купила, аж дві – одну для мого брата, велику, двокімнатну, а іншу для себе.

Мама завжди повторювала, що вона за ці роки звикла жити сама, і тому вона купить собі однокімнатну квартиру, гарно її облаштує, і буде жити. Я не мала нічого проти, ми не витрачали мамині гроші, збирали їх, щоб вона швидше житло для себе придбала.

Квартиру мама купила, зробила ремонт, придбала нові меблі – все вийшло дуже гарно. Але жити в цій квартирі мама не хоче, вона нам заявила, що хоче жити в селі, на свіжому повітрі.

А я жити з своєю мамою не хочу, ми за ці роки дуже відвикли одна від одної. Вона робить моїм дітям багато зауважень, її дратує як вони себе поводять, і вона не хоче зрозуміти, що це діти.

До мого чоловіка, і до мене в неї також дуже багато претензій. Якось ми ввечері сиділи, і я прямо мамі сказала, що це діло, і що ми так не домовлялися.

А вона мені заявила, що будинок, в якому я з родиною живу, належить їй, бо все тут зроблено за її гроші, і що вона таки наполягає, що житиме в селі, а якщо мені щось не подобається, то я можу переїжджати в її квартиру.

Як ми з чоловіком і трьома дітьми маємо там поміститися – її це не хвилює.

Я сказала, що не маю наміру нікуди переїжджати, і на наступний ранок у нас вже була бригада майстрів – мама вирішила робити добудову для себе з окремим входом.

Мій чоловік ошелешений, я теж. Це просто неповага до нас – робити такі речі, не порадившись із нами.

Чому мама думає, що якщо вона має гроші, то їй можна так поступати?

І що мені зараз робити? Я не впевнена, чи зможемо ми з нею ужитися на одному подвір’ї?

Джерело