Після навчання я влаштувалась на добре оплачувану роботу. Колектив зустрів мене з розумінням, у результаті я швидко знайшла з усіма спільну мову.

З першого дня роботи в цій організації мене здивувала дивна співробітниця, яка там багато років працювала. Вона була в робочій уніформі та в’язаній шапочці, носити які, як і будь-які інші в цій компанії, не дозволялося, і це мене ще більше здивувало.

Помітила одну особливість у тому, що до цієї жінки з повагою і мало не схилялося навіть начальство, пробачаючи її витівки. Я, звісно, з нею конфліктувати не хотіла, але й схилятися перед нею теж. Тому тримала саме з нею нейтралітет, а з іншими співробітниками, повторюся, дружно спілкувалася.

І ось понеслося. Ця дивна жінка бачачи, що з мого боку немає до неї такого ж відношення, як у всіх інших, почала чіплятися до мене. Не у професійній сфері, наші робочі з нею функції не стикалися, а суто спілкування.

То зіпсує мені настрій, то прокоментує мою зачіску та зовнішній вигляд, і це при тому, що я регулярно відвідую салон краси. Потім почала принижувати мене при всіх ні з того ні з сього, так, що я вже обідати нормально не могла.

Річ у тім, що всі ті співробітники, з якими я спочатку дружила, підтримували її, і працювати там стало зовсім нестерпно.

Минуло вже багато років, а я все думаю, чим я могла насолити тій бабці? Я ніколи не пліткувала ні про неї, ні про інших, але й схилятися, я теж не хотіла.

Невже через це треба було людині все псувати й забирати енергетичні сили? Адже я після зміни додому приходила ніяка, і не від роботи втомлювалася, а від неї.

КІНЕЦЬ.