— Я втомився, — оголосив дружині Артур, — я хочу спокою. І ти, і діти мені набридли!…

Чоловік Аріни був на одинадцять років старший за неї. За Артура вона вийшла заміж у дев’ятнадцять років.

Мати Аріни схвалила вибір дочки:

— З одного боку, така різниця у віці — це добре! Артур уже повністю сформований, дорослий чоловік з хорошою роботою і без матеріальних проблем. Житло у тебе є, квартира окрема, за це я теж не переживаю. Виходь за нього заміж, він — гідна партія.

Ніна Валентинівна тоді не знала, що її зять, Артур, людина з дуже нестабільною психікою.

Аріна вже через тиждень після весілля зіткнулася з емоційними гойдалками.

Чоловік раптово, без видимої причини, став агресивним, почав її ображати, дорікати і навіть пару разів намагався вдарити. Через три дні Артур знову став звичайним.

Старший син з’явився рівно через рік після весілля. Артур був щасливий.

Новоспечений татко після виписки влаштував свято, на яке було запрошено майже двісті осіб.

Після того, як останні гості розійшлися, Артур вперше підняв руку на дружину:

— Ти на себе подивися, — кричав чоловік, — як ти поводилася при сторонніх? Чоловікам посміхалася, кокетувала! Що, думала, я не помічу?

— Артур, — плакала Аріна, — та що ти таке говориш! Люди підходили, вітали, мені було приємно, тому я і посміхалася!

— Хотіла мене на емоції вивести? Вітаю, у тебе вийшло! — говорив дружині Артур, не перестаючи нервувати.

Розумом Аріна розуміла, що вийшла заміж за тирана. Вона навіть думала піти, але йти було нікуди, мати на той час вийшла заміж, продала свою квартиру і виїхала на постійне місце проживання в іншу країну.

Зі старшим братом стосунки були погані, він Аріну навіть слухати не став:

— Зі своїми проблемами розбирайся сама, до мене за допомогою не звертайся. Я взагалі вас родичами більше не вважаю. Ви ж з матір’ю теж мене вважали чужим, коли квартири для себе купували. Для мене куточка у вас не знайшлося. Ви мене з життя викинули!

— Олеже, мама твої десятитисячні борги роздала! Ти ж сам просив! Мені, брате, нікуди йти, прошу, допоможи!

— Чому я тепер тобі цей самий куточок повинен виділити? Забудь взагалі мій номер телефону.

Аріна розуміла, що залишилася одна. Вона намагалася розмовляти зі свекрухою, але та категорично заявила:

— Не може бути! Артур не здатний нікого образити. Ти, Аріна, вигадуєш. Як тобі взагалі не соромно чорнити ім’я мого сина?​

​Через два роки в родині з’явилася ще одна дитина, і жити Аріні стало в рази гірше. Їй іноді здавалося, що Артур спеціально переводив її з декрету в декрет, щоб повністю підкорити собі, зробити фінансово залежною і контролювати у всьому.

Працювати Аріні не дозволялося. Артур дружині гроші на господарство видавав під звіт: вимагав чеки, вклеював їх в окремий зошит. Змушував звітувати за кожну витрачену гривню.

— Це що? — тикаючи пальцем в чек, запитував Артур. — Хіба я дозволяв тобі це купувати?

— Син попросив, розплакався в магазині, довелося витратитися. Артур, ця іграшкова шабля коштує всього шістдесят дві гривні.

— Справа не в ціні! — одразу ж розлютився чоловік. — Справа в тому, що ти мене не слухаєш! Живеш за мій рахунок, сидиш у мене на шиї і ще дозволяєш собі непередбачені витрати! Звичайно, ти ж грошей не заробляєш, зручно влаштувалася!

З двома дітьми жити в однокімнатній квартирі було тісно. Коли Аріна опинилась при надії втретє…, Артур завів розмову про продаж однокімнатної квартири:

— Я знайду клієнтів, квартиру продамо. У мене є ділянка землі за містом, там побудуємо просторий будинок. Грошей, виручених за твою однокімнатку, звичайно, на будівництво не вистачить, але у мене дещо відкладено. Думаю, за пару років відбудуємо, обставимо і заселимося. А поки поживемо у моїх батьків.

Аріна не хотіла розлучатися з єдиним житлом, але Артур наполіг на продажі квартири. Переїхали до свекрухи і свекра та майже три роки там жили.

Всі домашні справи Олена Антонівна відразу переклала на невістку, Аріна аж до самих поставленого лікарем строку доглядала за членами сім’ї, готувала для всіх, прибирала великий будинок.

Ще й встигала доглядати за тваринами — батьки Артура тримали овець і кроликів.

Права голосу Аріна не мала, всі питання вирішувалися без її участі.

До будівництва жінку взагалі не допускали.

Аріна хотіла, щоб в їхньому будинку була окрема кімната для кожної дитини, але Артур заперечив:

— Навіщо? У нас троє синів, вони можуть жити в одній кімнаті. Краще я обладнаю більярдну кімнату і простору спальню для батьків. Ти не забувай, що вони нам допомагають, ми у них взагалі-то безкоштовно живемо!

— А якщо моя мама захоче приїхати в гості? — запитала Аріна, — напевно, потрібно окрему спальню для гостей…

— Сподіваюся, що не захоче! А якщо і приїде, то щось придумаємо. Де розмістити тещу, знайдемо.

Аріна нарівні з чоловіком працювала, допомагала йому обробляти будинок зсередини, вони самі клеїли шпалери в кожній кімнаті.

Артур якось швидко забув про те, що Аріна продала свою квартиру і віддала йому гроші…

Коли будинок був повністю готовий, Аріна дізналася, що будинок за документами належить її свекрусі.

Жінка була в шоці:

– Артур, ні у мене, ні у дітей тут частки немає? Але як це? Це ж ненормально!

— Ще й як нормально, — посміхнувся чоловік, — у мене скрізь, Аріна, є зв’язки. Яка різниця, на кого оформлений будинок? Ти що, кинути мене хочеш? Вже про розлучення думаєш і про поділ майна?

— Та яке це має значення? — обурилася Аріна. — У мене було своє житло, ти змусив мене продати квартиру в хорошому районі. Сказав, що ми побудуємо будинок! Будинок побудували, але чому він раптом став належати твоїй матері! Вона хоч копійку у будівництво вклала?

Після цих слів пролунав різкий звук, він стукнув по столу біля Аріни.

Артур нахилився над дружиною і сказав:

— Не лізь туди, куди тебе не просять! Якщо я так вирішив, значить так і буде! Документально будинок належатиме моїй матері. Все, крапка!

Артур загорівся ідеєю стати фермером:

— Це золота жила, — говорив чоловік, — візьму землю в оренду, засіяю її пшеницею або кукурудзою. Урожай потім продам. Трактор потрібен! Давай, Аріна, матері своїй зателефонуй, нехай грошима підсобляє.

— Звідки у неї, Артуре? Що ти думаєш, вона там в розкоші живе?

— Думаю, що ні в чому вже точно не відмовляє собі! Ти мені сама казала, що у твого вітчима є власне житло, що мати квартиру продала і гроші відклала. Давай, дзвони. При мені номер набирай!

Ніна Валентинівна погодилася допомогти дочці, дала триста тисяч. На них Артур купив у сусіда трактор.

З фермерством якось не склалося. Чоловік, не маючи ніякого досвіду, не зміг з першого врожаю окупити всі витрати, зазнав збитків. І трактор він потім перепродав.

Стосунки з чоловіком псувалися з кожним днем, Артур часто став говорити, що дружина та діти йому заважають:

— Скажи їм, нехай припинять кричати, — висказував дружині чоловік, — вони мені відпочити не дають! Від тебе, Аріна, абсолютно ніякого толку. Озирнися навколо, ми живемо в хліві!

Ти примудрилася новий будинок перетворити на сарай менше ніж за рік! Чому такий бруд навколо?

Аріна оглядала прибрану вітальню і думала, що чоловік навмисно шукає привід з нею посваритися.

Скандали стали лунати все частіше, Артур вже не соромився регулярно піднімати руку на дружину і хлопчиків.

Якось повернувшись від батьків напідпитку, чоловік скомандував:

— Збирайся і йди. Дітей забирай з собою.

— Куди я піду, Артур? Що відбувається?

— Ти мені набридла! Я більше не хочу тебе бачити. Завтра ж подам на розлучення.

Аріна злякалася:

— Артур, у мене немає грошей, я навіть житло зняти не можу. Куди я піду з дітьми?

— А це не мої проблеми, — відповів чоловік, — я зараз поїду до батьків, ввечері, коли повернуся, щоб вас усіх тут не було. Зрозуміла?

Артур поїхав, а Аріна стояла і обдзвонювала своїх подруг з «минулого життя».

Чоловік зробив усе, щоб позбавити Аріну близьких людей.

Тільки одна з п’яти погодилася прихистити:

— Приїжджай, звичайно. Ось я так і знала, що рано чи пізно так станеться! Твій чоловік ніколи не здавався мені надійним. Приїжджай, у мене якраз брат гостює, він юрист і досить непоганий. Будемо думати, як витягнути твої гроші з цього будинку. Цікаво, як він обійшов закон? У будь-якому випадку дітям у цьому будинку мали виділити частки. А вони взагалі де прописані?

— Не знаю, у якогось родича Артура. Він цим займався сам, я, чесно кажучи, нічого толком не знаю.

Аріна прожила у подруги майже два місяці.

За цей час їй вдалося влаштуватися на роботу і якось налагодити життя. Дітям довелося наймати няню.

Брат подруги дав Арині деякі рекомендації:

— Можна спробувати притягнути його через суд. Вам потрібен грамотний адвокат, шанси є. Але вони невеликі.

Артур після того, як вигнав дружину з дітьми, швидко забув про їхнє існування. Аріна, як тільки стала на ноги, насамперед подала на аліменти.

З боку Артура і його родичів на Аріну посипалися погрози. Першою зателефонувала свекруха:

— Чому ти не цінуєш хорошого ставлення? — почала Олена Антонівна.

— Мій син що, мало для тебе зробив? Чому ти там потайки йому шкодиш?

— А я, Олена Антонівна, хочу отримати те, що мені належить. Діти у нас з Артуром спільні, він теж зобов’язаний брати участь у їх вихованні та утриманні.

— Ти поводишся невдячно, — дорікнула невістці Олена Антонівна, — дивись, щоб бумеранг не повернувся! Могли б домовитися по-доброму!

Практично відразу після матері Артур зателефонував вже колишній дружині:

— По-доброму забери виконавчий лист, не наживай собі проблем. Ти, Аріна, мене прекрасно знаєш, я довго просити не буду.​

​— А я тепер тебе не боюся, — заявила колишньому чоловікові Аріна, — досить, відбилася! Я ще з тебе і твоєї родини гроші, які на будівництво “вашого” будинку пішли, витрясу. Готуйся до суду!​

Від задуманого Аріна відступати не мала наміру.

Коли Ніна Валентинівна дізналася про ситуацію, яка склалася у дочки, відразу повернулася до міста і зняла для Аріни та її дітей двокімнатну квартиру, оплатила її відразу на 5 місяців наперед.

У Аріни з’явився адвокат, який обіцяв повернути якщо не всю суму, витрачену на будівництво будинку, то хоча б її більшу частину.

Аріна, нарешті, розпочала протистояння тій несправедливості, яка оточувала її не перший рік. Коли поряд є люді, які готові підтримати, тоді ти маєш силу та впевненість.

Боротьба ще не закінчена, та сподіваємось, що бумеранг прилетить туди, куди потрібно..