З моєю сусідкою я знайома вже більше 20-ти років. Десь пів року тому Марія переписала свій будинок на сина, який обіцяв доглядати за нею. Та коли чоловік отримав всі документи, поїхав у місто і більше не приїжджав. Мені стало шкода її, і я стала доглядати за нею.

Ось уже більше шести місяців після роботи я спочатку йду до сусідки, а потім вже до себе додому. Її треба нагодувати, помити, переодягнути, впоратися трохи по дому і розважити трохи бесідою. Родичі та сусіди запитують мене: – Це ти заради будинку Марії так стараєшся?

Я не приховую своїх справжніх намірів і відповідаю всім: – Так, а що тут такого? Зараз багато хто доглядає за самотніми людьми, а ті натомість переписують житло на своїх доглядальниць. Але чомусь люди засуджують мене, а не сина Марії

Не так давно, десь пів року тому моя сусідка переписала свій будинок на сина, який обіцяв доглядати за нею, адже вона ледве пересувалася сама.

Але коли син отримав всі необхідні документи на руки, відразу ж зник. Тепер я доглядаю за цією немічною жінкою і хотіла б отримати натомість її житло. Чи це можливо?

З моєю сусідкою Марією по вулиці я знайома вже більше 20 років. І скільки її пам’ятаю, у жінки завжди були проблеми зі здоров’ям. А нещодавно сталося так, що трохи більше пів року тому сусідка геть занедужала. Вона постійно мені скаржилася, що її син не допомагає їй.

Він вже не маленький хлопець, а дорослий чоловік, але приїжджає до матері тільки тоді, коли йому потрібні гроші або ще щось, а сама мати його не цікавить. Ось жінка і зважилася переписати свій будинок на єдиного сина. Вона сподівалася, що коли зробить це, то він буде доглядати за нею до останніх днів, адже зрозуміє, що все, що вона має дістанеться йому.

А чоловік, отримавши заповітне майно, не став доглядати за матір’ю і відразу ж махнув в місто. Цього варто було було очікувати. Мабуть сидить там зараз і сподівається, що матері скоро не стане, а він зможе продати її добротний будинок, і отримати гарні гроші.

Мені стало трохи шкода свою сусідку, і я вирішила, що не залишу її саму напризволяще. У мене самої вільного часу було не дуже багато, тому я звернулася до представників влади і попросила, щоб вони надали їй доглядальницю на пів дня. Натомість я почула відмову.

Мені сказали, що у сусідки є син, який і повинен стежити за старенькою матір’ю. Їх не цікавить, що він така нехороша людина, а мати йому потрібна тільки заради спадщини. Оцінивши раціонально всю ситуацію, я почала сама доглядати за своєю сусідкою Марією.

Ось уже більше шести місяців після роботи я спочатку йду до сусідки, а потім вже до себе додому. Її треба нагодувати, помити, переодягнути, впоратися трохи по дому і розважити трохи бесідою.

Їй дуже важко самій робити хоч що-небудь. Якось стає прикро за сусідку, що вона стільки років ростила і виховувала сина, а він – виявився такою негідною людиною, просто забув на свою матір.

Мені багато знайомих та родичі мої говорили раніше говорили, та й по цей день питають:

– Це ти заради будинку Марії так стараєшся?

Я не приховую своїх справжніх намірів і відповідаю всім:

– Так, а що тут такого? Зараз багато хто доглядає за самотніми старенькими людьми, а ті натомість переписують житло на своїх доглядальниць.

Ось і я так подумала і вирішила допомогти сусідці. Але проблема полягає в тому, що в спадок вже включений її син. Хоч він і не доглядає за матір’ю, але за документами будинок після того, як Марії не стане буде належати йому.

А за що цьому чоловікові такий подарунок, якщо він палець об палець не вдарив заради старенької мами, яка так потребує його допомоги та підтримки? Чого не можна сказати про мене: я кожен день відвідую сусідку, дбаю про неї, годую і купую ліки за власні гроші.

Якщо подивитися з боку, то більше прав на це будинок у мене, ніж у цього хоча дорослого, але дуже невдячного сина. Чи можливо таке, що за мої послуги житло сусідки дістанеться мені, а не її синові? Я б за нею доглядала, як за рідною людиною, чесно кажучи, просто хочеться теж, щоб потім і своїм дітям щось дати.

КІНЕЦЬ.