З дружиною прожили 29 років, збиралися відзначати тридцятиліття шлюбу, але, як кажуть, сивина в бороду, біс у ребро. У нас донька і двоє онуків, турбот і турбот вистачало.

Коли дочка народила третю дитину, дружина закинула свій будинок і повністю переключилася на допомогу доньці. А я зустрів жінку, з якою знову відчув себе молодим. Вона молодша на 14 років, і я закохався без пам’яті.

Я пішов із сім’ї. Зі мною перестали спілкуватися не лише дочка та зять, а й друзі. Всі мене засуджували, а дружина сказала, що не прийме назад ні на яких умовах. Я від злості забрав машину, свої речі та переїхав. На розлучення не став подавати, але це зробила дружина.

Почалося зовсім інше життя. Замість турбот, набридлої дружини я поринув у світ задоволень. Дивився на свою жінку і не міг зрозуміти, як вона така молода і вродлива, обрала мене.

Ми їздили відпочивати, жили на втіху. За рік дружина попросила купити їй машину. Заощаджень моїх не вистачало, а я не хотів відмовити коханій жінці та оформив кредит.

Після машини потрібно було допомогти її рідній сестрі виплатити кредит, оскільки її розлучили і з трьома дітьми. Я з небажанням, але трохи давав грошей, платячи при цьому і свій борг.

Тоді я навіть не замислювався, що ці гроші я витрачаю практично на чужих мені людей, хоча міг би допомогти дочці та онукам. Але заспокоювало мою совість те, що вони перестали спілкуватися зі мною і навіть з онуками не дають бачитися.

На мій день народження на мене чекав сюрприз. Дружина подарувала сорочку і навіть стіл не накрила. Сказала, що думала, що замовив столик у ресторані.

Тут я не витримав, сказавши, що я не мільйонер, а вона у відповідь крикнула, що пенсіонер їй не потрібний, їй соромно перед подругами, що в неї такий старий чоловік.

Так уперше ми посварилися. Я намагався загладити конфлікт, бо повертатися мені нікуди, але дружина надулася, сказавши, що не хоче так жити. Через місяць мовчання я зібрав речі і винайняв квартиру.

Додому навіть не намагався повернутись. Знаю, не пробачила дружина, а ділити квартиру після всього, що накоїв, соромно. Шкода, каюсь, але нічого повернути і змінити не можна.

КІНЕЦЬ.