З чоловіком заробляємо майже однаково, але він частину своєї зарплати віддає матері. Тепер я думаю, чи правильно я зробила, що погодилася на загальний сімейний бюджет?

Намагалася пояснити чоловікові, що для того, щоб допомагати матері, він має додатково заробляти. Нехай знайде собі підробіток та розпоряджається цими грошима.

У мене теж є батьки, але вони працюють і не вимагають допомоги, хоч батько вже пенсіонер. Свекруха теж має непогану пенсію, як для однієї людини.

Скільки там людині похилого віку потрібно! Але вона не соромиться просити грошей у сина, знаючи, що він має ще й сім’ю.

Відпочинок для дітей менш важливий за санаторій для свекрухи? Тоді я мовчати не буду.

Я вважаю, що поведінка свекрухи просто незрозуміла. Я їй так прямо і сказала, що просити додаткові 5 тисяч гривень щомісяця, це нахабство.

Якось інші пенсіонери живуть на свої гроші. А ми від початку комуналку оплачували, бо квартира свекрухи буде наша після того, як її не стане.

Чоловік – єдина дитина у неї. Але свекруха вирішила, що ми маємо повністю її утримувати. Виходить, якщо мати чоловіка проживе ще 10 років, то квартира буде не спадщина, а покупка?

Як батьки не розуміють, що їхні дорослі діти живуть не просто? У наш час забезпечувати дітям, що підростають, нормальне життя коштує дуже великих зусиль і витрат.

А свекруха могла б і відкласти собі на старість, коли працювала. А тепер нам доводиться економити.

КІНЕЦЬ.