У шлюбі зі своїм чоловіком Михайлом ми живемо разом вже майже 9 років.

Чоловік мій – дуже хороша людина і прекрасний батько.

Михайло всі ці роки утримує мене, і я можу займатися тим, що мені цікаво, за що я йому дуже вдячна.

Нехай і не дуже прибуткове це заняття, більше для душі.

Я за своїм чоловіком завжди відчувала себе, як за кам’яною стіною. Михайло весь час мене підтримував і беріг, як ніхто інший.

У нас з чоловіком троє прекрасних діток.

Наша сім’я дуже дружна та сильна.

За весь той час, поки ми разом, у нас не було жодної серйозної суперечки чи великого непорозуміння між собою.

Все вдавалося згладжувати завжди, та й не ображалися ми одне на одного довго. Одним словом, сімейство у нас зразкове, що не кажи.

Але останнім часом мене не покидає відчуття якоїсь тривоги, я відчуваю зміни якісь, про які мені непросто дуже сказати.

Воно таке непомітне, але дуже глибоко в душі засіло.

Я, не так давно, просто стала помічати, що з роботи чоловік приходить, практично завжди ситим, їсти він не хоче.

Михайло пояснює це тим, що виходить часто вечеряти з колегами по роботі і вирішувати виробничі питання, тому додому повертається вже зовсім неголодним.

Я ніби й вірю своєму чоловікові, але, в той же час, в душі сидить якийсь незрозумілий сумнів, щось не дає спокою мені в цьому.

Не розумію, звідки він взявся? Адже раніше такого ніколи не було.

Я постійно Михайлові довіряла і навіть думки не допускала, що він може мені говорити неправду.

До всього іншого, від нього часом пахне дорогими жіночими парфумами, які звичайна жінка не зможе собі дозволити. Цього раніше ніколи не було.

Цей факт мимоволі наводить мене на думку про те, що у нього з’явилася інша жінка, про що мені навіть думати не хочеться.

З кожним днем ​​мої підозри все сильніше і сильніше.

Намагалася задавати навідні запитання своєму чоловікові, але все, що вдалося дізнатися, це лише поява в керівництві компанії нової співробітниці.

Нічого більш конкретного вивідати не вдалося.

У мене дуже хороший чоловік, про такого лише мріяти можна. Я дуже боюся втратити його, навіть не уявляю, як житиму без нього.

Мені сумно від того, що сумнів посилився в мені.

Якоїсь радості, як раніше я вже давно не відчуваю, не знаю, як можна дізнатися правду і у кого щось випитати, адже колег чоловіка я зовсім не знаю, не маю з ким поговорити.

Як почати з ним серйозну розмову, щоб дізнатися правду? І чи варто це зараз робити, чи чекати, поки хоч щось стане ясним?

КІНЕЦЬ.