Сьогодні я заміжня жінка, маю доброго чоловіка, ми з ним у шлюбі вже 5 років.

Звичайно, як і в житті будь-якої іншої звичайної сімейної пари, у нас з чоловіком були свої труднощі і непорозуміння в сім’ї: різного роду суперечки, нестача грошей, проблеми з родичами і дітьми, загалом, усі буденні проблеми, які, напевно, має кожна сім’я в наші дні.

Та, не дивлячись ні на що, я ніколи не хотіла з ним розлучитися, і не можу навіть уявити собі, щоб я знайшла собі когось іншого і мала інший шлюб.

В перші роки нашого сімейного життя, під час притирання характерів, якщо так можна сказати, траплялося таке, що він або я могли піти з дому, голосно грюкнувши дверима і сказавши, що це все, буде розлучення.

Але вже буквально через декілька днів ми починали одне за одним нудьгувати і сумувати, і приходили миритися і вибачатися одне до одного.

Сказати щиро – на початку наших стосунків мій чоловік показував мені свій непростий характер.

За перші півтора-два роки нашого спільного з ним життя, я мало не посивіла через суперечки та непорозуміння, які він мені влаштовував.

Однак потім він почав змінюватися на краще, та й я за характером стала спокійнішою, і на даний момент у нас можна сказати ідеальний шлюб з моїм чоловіком.

Хоча спочатку мого Данила важко було назвати надійною опорою і главою сім’ї, але зараз він ставиться до мене просто як до королеви, і намагається виконати кожне моє бажання, турбується і піклується про мене.

Данило, можна сказати, повністю забезпечує нашу сім’ю. А ще й, у вільний від роботи час мій чоловік допомагає по дому, і навіть доглядає за дітьми, коли мені потрібно кудись відійти на якийсь час.

Я впевнена в ньому, знаю, що діти не будуть голодні, вчасно ляжуть спати та й займатися з ними теж чоловік буде залюбки.

Я вже почала думати, що нарешті-то сімейне життя налагодилося нашу і все добре далі буде, і сподіватися, що все погане у нас вже позаду, а попереду нас чекає світле та щасливе майбутнє.

Та, на жаль, не склалося так, як мені того хотілося, на жаль, я згодом дізналася то, від чого у мене буквально волосся на голові заворушилося: виявляється, що мій коханий чоловік, на якого я мала такі надії 4 роки тому зрадив мені.

Це наче грім серед ясного неба для мене було.

Якось, одного разу, мені потрібно було знайти в його електронній пошті один лист, і коли я скористалася пошуком, то натрапила на переписку з іншою жінкою.

Вони там обмінювалися фотографіями спільного проведення часу і призначали один одному зустрічі, хоча в той час ми вже були одружені, і у нас вже була старша дитина.

Я завжди вважала, що зради прощати не можна, тим більше якщо мова йде не про одноденні  чи тимчасові романи, а про стосунки з іншою, які тривали у шлюбі і чимало часу.

Але тепер, зіткнувшись з цим, я вже не знаю, як вчинити правильно мені.

З одного боку – мені неприємно дивитися на свого чоловіка, не кажучи вже про щось більше.

І я не уявляю собі, як можна його пробачити, і забути, що у нього була інша, поки я готувала йому обіди та виховувала його дітей, щодня чекаючи на нього вдома.

А з іншого боку – це все було дуже давно, і зараз у нас практично ідеальна сім’я з двома дітьми, які дуже люблять свого тата.

Поки не розповідала чоловікові про те, що знайшла його листування і знаю правду про ту зраду.

Однак навряд чи зможу довго тримати це в собі, адже не можу з ним про це не поговорити і не виказати йому все, що у мене на думці.

Боюся при якійсь суперечці я йому проговоритися.

Не знаю, як вчинити зараз правильно: мовчати зараз, щоб не ворушити минуле, постаратися пробачити його заради дітей або піти від нього?

Я заміжня доросла жінка, але така розгублена зараз, як ніколи. Як зробити правильний вибір?

КІНЕЦЬ.