Ситуація склалась доволі цікава. Я сиджу на кухні, а навпроти мене коханка мого законного чоловіка. І зараз від неї я слухаю про те, скільки разів він зраджував мені і як давно. Я була шокована, коли ця жінка декілька днів тому сама зателефонувала мені і запропонувала зустріч.

Під час чаювання і своїх розповідей Лариса навіть не могла підняти очей від сорому. Я теж не знала, як мені реагувати на це все і які емоції видавати. До цього дня я навіть не підозрювала, що мій Юра здатен на такі вчинки. В нас така міцна та дружня сім’я, двоє діток. А тепер все ось так…

«З Юрієм ми познайомились на роботі. Я саме влаштувалась у їхню фірму та знайомилась із всіма колегами. Через декілька днів зрозуміла, що це не моє та вирішила піти поки не пізно. А от з Юрою ми продовжували спілкуватися. Мені була приємною його увага. Не раз написав мені, запросив на каву, розповідав щось кумедне. Так поступово між нами щось і закрутилося. Хоча з самого початку я не розраховувала на це, адже ніколи раніше не заводила стосунки із старшим чоловіком.

Так, я помітила на його руці шлюбну обручку, та коли поставила питання про це, то почула, що невдовзі ви ідете подавати заяву про розлучення. Тому я повірила в це і продовжила спілкуватися з ним. Та не минуло й тижня, як я, сидячи в кафе, побачила вас. Ви тримались за руки і кругом бігало двоє дітлахів. У мене прямо рот відкрився від здивування. Адже про дітей мені ніхто не й згадував. І з досить милого, щасливого вашого виду, я зрозуміла, якою дурепою була, коли вірила у всі ці балачки»

Після цієї розповіді я мало не втратила свідомість. Як можна взагалі говорити щось про наше розлучення, коли про розпад шлюбу і мови не йшлося.

Дівчина продовжила:

«Після побаченого я навіть не намагалась підтримувати зв’язок із Юрієм. Та він був надто наполегливим щодо наших стосунків. Я вже не можу все це терпіти. Тому й прийшла сюди. Мені не хочеться відбирати у дітей тата, у вас коханого чоловіка. Я нічого цього не хотіла і не хочу. Тому пробачте, якщо зможете.»

Я бачила сльози Лариси і не могла навіть сердитися на неї. Я була впевнена, що вона не винна ні в чому. Я вирішила заспокоїти її, обійняла та сказала, що вона тут явно ні до чого. Адже силою нікого до себе не чіпляла.

Тут у вхідних дверях прокрутився ключ, то дівчина в моїх обіймах знову почала труситися. А потім увійшов він. І ви б бачили той вираз обличчя. Уявіть, заходите на кухню, а там жінка коханку за руки тримає.

Він почав щось говорити, та не міг і двох слів до купи зв’язати. А потім просто розвернувся і пішов геть. Тут то я і зрозуміла, яким “мужнім, відповідальним та сміливим” є мій чоловік.

Ларисі я пробачила таку погрішність, а от Юра вже третій день вдома не з’являється.

КІНЕЦЬ.