На день народження Наталі родичі й друзі частенько дарували гроші.

Загальна сума виходила хороша і Наталя купувала за ці гроші якусь золоту прикрасу. Ну, щоб ніби подарунок від усіх…

І так було багато років аж до її заміжжя.

А заміж вона вийшла у двадцять девʼять років.

Юрій був серйозний, хазяйський і практичний чоловік. Наталя вирішила, що такого чоловіка, як то кажуть, треба брати.

Свою практичність Юрій показав у перший же рік їхнього спільного життя.

На Новий рік він подарував їй комп’ютерне крісло.

Подарунок був хороший, але якщо врахувати, що вдома за комп’ютером сидить здебільшого він сам, то у Наталі виникли сумніви, а кому ж взагалі було зроблено цей подарунок?!

-Ну та добре… – подумала Наталя.

Вона ходила щаслива, що чоловік ніби як піклується про «неї».

А потім настав день народження Наталі.

Вона накрила великий стіл в себе вдома, наготувала різних смаколиків, салатів, приготувала курку за своїм фірмовим рецептом.

Їй, як завжди, всі подарували гроші.

От тільки Юрій подарував їй просто букетик троянд… У горщику… Вона повинна була ці троянди, за його задумом, висадити на дачі весною…

-Красиво, приємно і практично, – подумала Наталя.

Вона вже придивилася собі нові гарні сережки, але Юрій раптом сказав:

-Сережки в тебе є! І не одні! Он із рожевим каменем навіть є.

І яка різниця – рожевий камінь або бузковий? Давай краще телевізор великий купимо. Ти ж все-таки заміжня вже пора не тільки про себе думати!

Юрій присоромив Наталю і вона відмовилася від сережок на користь телевізора…

Їй навіть незручно стало, що вона, тільки про й себе думає…

Купили вони телевізор. А ще Наталя купила чоловікові нові бездротові навушники.

На восьме березня історія повторилася. Їй подарували не тільки подарунки, а й гроші.

На ці гроші вона хотіла купити собі сумочку, але Юрій знову прочитав їй лекцію про те, що сумочок у неї багато, а ось мікрохвильову піч треба було б замінити на нову.

І знову присоромив Наталю і закликав її розумно витрачати гроші.

Він говорив так правильно і гарно, що Наталя знову відчула, що думає вона тільки про себе.

На наступний день вони поїхали в магазин і купили мікрохвильову піч.

Якраз перед днем народження чоловіка.

І ось настав день народження Юрія. Йому теж подарували гроші.

От тільки було одне «але» – свої подарункові гроші він у сім’ю вкладати не збирався!

-Ну це ж мені подарували, – сказав Юрій, коли купував собі новий годинник. – Значить, це мої особисті гроші. Тому я можу їх витрачати, на що хочу.

Наталя застигла від здивування.

-А чому це тоді я не могла купити те, що хотіла? – обурено запитала жінка.

-А тому що в тебе і так прикрас вистачає, – відповів Юрій. – Тобі що, цяцьок мало? Що ж ви всі жінки такі меркантильні! Я думав, що ти інша, а ти така сама, як усі!

-Щоо!? – обурилася Наталка. – Значить мої гроші – це наші гроші, а твої гроші – це твої гроші?! І це я ще меркантильна? Та це ти свої рученята до моїх грошей тягнеш!

Трохи заспокоївшись, вона додала:

-Я, як вийшла за тебе заміж, то перестала бачити свою зарплату. Ти постійно вказуєш, на що мені витрачати мої гроші. Виходить, що ти господар моїм грошам! І не жінки меркантильні, а ти!

-Не подобається, то не живи зі мною! – нахабно посміхнувся їй чоловік.

-Вірно говориш! – спокійно відповіла Наталя. – Не подобається. Тому й не буду з тобою жити…

Наталя збирала свої речі з почуттям полегшення. З чоловіком вона перестала бути не тільки хазяйкою своїм грошам, а й хазяйкою свого життя. А він же ж здавався таким правильним…

Юрій сидів на дивані і дивився якийсь серіал по телевізору. Раптом у кімнату зайшла Наталя великою коробкою в руках.

Вона спокійно вимкнула телевізор і почала пакувати його в коробку.

Юрій застиг від здивування.

-А куди це ти телевізор забираєш? – обурився він.

-З собою, – відповіла Наталя. – Він на мої гроші куплений, значить він мій! Як і мікрохвильовка!

Юрій щиро не розумів, що відбувається.

-У якому сенсі твій? – обурився чоловік. – Це мені ми купили! А мікрохвильовку – на мій день народження!

-Так? – здивувалася Наталя. – А чи не задуже такі подарунки тобі дарувати? І чи не забув ти часом, на які гроші вони куплені? Так я нагадаю – на МОЇ! Ці гроші подарували МЕНІ!

Юрій не знав, що й сказати.

-Ну і забирай! – кричав їй услід Юрій, коли вона йшла від нього і забирала свої речі.

На розлученні Юрій заявив, що Наталя меркантильна.

Ех, Наталка, меркантильна жінка, не захотіла залишити йому свої подарунки… А він же ж так розраховував…