Мама Юрія протягом усього життя дурила його.

Правду хлопець дізнався сам цього не чекаючи.

Але ця ситуація дуже вплинула на стосунки матері та сина.

Юрій ріс та був переконаний, що його тато залишив його. Хлопець уже навіть вивчив цю розповідь напам’ять. Батько не хотів мати зайві клопоти.

Він став зовсім інакший після народження дитини.

Навіть на руки взяти чи подивитися не хотів. Юрій не мав батьківської уваги й турботи. Плакав у ліжечку, а тато навіть не підійде подивитися в чому справа. Мама постійно була поруч з Юрієм та сама виконувала всі обов’язки батьківства.

Коли Юрію виповнилось пів року, тато пішов з родини. Він назавжди їх залишив та ніколи навіть не намагався дізнатися як його син. Мама хотіла знайти іншого чоловіка. Багато залицяльників було, але все не такі. Зрештою тато обірвав повністю усі зв’язки, чим дав зрозуміти, що не хоче мати нічого спільного з дружиною та сином.

Настав день весілля Юрія.

Його дівчина вагітна і він дуже щасливий.

У них незабаром народиться син. Юрій не знав, як його назвати. Довго він з дружиною підбирав ім’я, та все щось не подобалось. Тоді він дістав давній альбом, ще материн. Він знав, що усіх чоловіків у родині називали дуже гарними іменами або ж відомими.

Ось, наприклад прадідусь Охрім. Ще є дядько неподалік якого звати Адам.

Хлопець зупинився на одній з фото. Воно було не дуже хорошої якості та дуже вимотане часом. Юрій вийняв його. Хлопець почав роздивлятися краще хто на фото, там була його матір та якийсь чоловік.

Він дуже схожий на Юрія. Чи можливо Юрій схожий на чоловіка? Це… його тато?

Юрій не відводив погляд з чоловіка, що на фото. Він дуже гарно посміхався. Очі такі щирі. Неначе прямо з фото радіють хлопцю. Чому він став інакшим коли народився син? Юрій вирішив пошукати ще фото, але знайшов натомість листи.

Хлопець відразу почав дивитися хто їх написав, і це його мама.

Вона писала листи до чоловіка, на ім’я Віктор.

Це листи до його тата. У яких мама погрожує татові. З прочитаного Юрій зробив висновок, що мама йому брехала. Вона силоміць забрала сина в тата. Та поїхала з дитиною куди очі бачили, лиш би зробити татові боляче.

Чоловік постійно прохав побачитись з сином, але мама навіть не думала дозволити.

Юрій не зміг стриматися і з його очей покотилися сльози. Він приїхав додому з листами до дружини. І дуже вчасно, адже дружина тільки хотіла телефонувати, щоб повідомити, що почалися пологи.

Сина вона народила швидко.

Дуже гарний хлопчик. Юрій при народженні вимовив ім’я сина :
Віктор…

Дружина була не проти цього імені. Тільки мати почала злитися, коли почула це ім’я. Вона хотіла переконати сина вибрати інше ім’я для сина, але Юрій нічого не хотів слухати.

Матері сказав, що це не її справа і вона не має щось вирішувати в нашій родині. Жінка заклякла від такої розмови. Навіть нічого не змогла відповісти йому.

Юрій наступного дня уже написав батькові. Він мав велику надію, що тато ще там, і чекає звістки від сина, хвилюється за нього. Відчуття не підвели хлопця.

Батько дуже швидко дав відповідь на лист.

Коли вони зустрілися, то почали плакати, наче школярі. Часу скільки пройшло. Батько не бачив як сина пішов до школи, як склав іспити та вступив в інститут, не був на випускному та весіллі.

Не страшно тату! Ще все попереду! З цього часу ми будемо завжди разом. У нас скільки тем для розмов. Пішли швидше додому. Я тебе з дружиною та сином познайомлю.

Внука перший раз на руки візьмеш.

Ми більше ніколи не розлучимось! – говорив Юрій, обіймаючи тато щосили.

КІНЕЦЬ.