Денис часто їздив у відрядження, причому не на день-два, а на тиждень чи два. Юлія чекала на чоловіка, сумувала, дбала про дітей, у них син і дочка. Разом вони з інститутських часів одружилися перед здачею дипломів.

Юля довго випробовувала його на міцність, бо мама їй завжди казала:

– Доню, аби чоловік не гульбанив. Дивись…

Але Денис не гульбанив, вона навіть привезла його в село до матері, подивитися, чи зможе він упоратися із сільськими справами. Незважаючи на те, що він був міським, все в нього виходило, навіть мама схвально хитала головою. Денис на відмінно пройшов усі випробування.

Він любив свою сім’ю, намагався жити для них, своєю щирістю і добротою все більше закохував дружину.

Минуло близько двадцяти років їхнього сімейного життя, діти дорослі, обидва студенти. Денис так і їхав у відрядження з періодичністю раз на три місяці, але відрядження затягувалися. Юлія цікавилася:

– Денисе, щось твої відрядження затягуються щоразу, кажеш одне, а виходить інше, на три-чотири дні відрядження збільшуються?

– Юля, ну що робити, не вдається закінчити вчасно роботу.

Але відрядження мабуть даються для випробувань на міцність сімейного життя. Юля почала підозрювати, що у чоловіка хтось є там на стороні, але він завзято заперечував усі підозри. Ще колеги накручували:

– Юля, ти не переживаєш відпускати чоловіка у відрядження, він у тебе видний. А такі чоловіки у відрядженнях просто так не сидять, шукають розваг, ну не самі, то їм запропонують.

Підозрювала вона чоловіка, і навіть так, ніби між іншим запитала його колегу, який теж з ним буває у відрядженнях:

– Чим ви там займаєтесь після роботи?

А той просто відповів:

– А чим там займатись? Іноді ходимо у кафе, у кіно, у парку гуляємо.

Юля шукала якихось доказів невірності чоловіка, перевіряла його телефон, навіть у кишенях дивилася і довела себе цими підозрами до того стану, що їй навіть стало зле. Звернулася на огляд, і порадили їй поїхати до санаторію, відпочити, розслабитися.

Денис провів дружину на поїзд:

– Відпочивай і не думай ні про що погане. Я тебе люблю, діти дорослі, ми впораємося, аби ти почувала себе добре. Дзвони і завжди будь на зв’язку.

У санаторії перший день пройшов у клопотах, поки влаштувалася, поселили їх удвох із жінкою. Ніч Юля спала погано. Після обіду прогулювалася лісовими стежками, потім присіла неподалік озера на лавку, і заплющивши очі навіть трохи задрімала. Розплющила очі від тріску сухих гілочок, навпроти стояв чоловік і тривожно дивився на неї.

– Вибачте, я подумав Вам погано, вибачте, будь ласка.

– Та нічого страшного, я сьогодні ніч майже не спала, сусідка не давала, а я заснути не можу. Ось і задрімала мабуть тут.

– Можна присісти на лавку? Мене звуть Олег.

– Звичайно, сідайте, а я Юля.

– Хочу запропонувати Вам ключ від мого номера, я там один і через годину їду, повернуся завтра вранці, так що можете виспатися, ніхто не завадить.

Юля з недовірою глянула на Олегна, але той дивився на неї спокійно та впевнено. Взяла ключ. Вони ще побалакали, попрощалися.

Юля після вечері прогулялася і пішла в номер Олега, хотілося спати, хотілося відпочити, про все забути і відключитися. Вона лягла на ліжко, дивлячись у телефон і заснула навіть не роздягаючись, і не розправляючи постіль. Прокинулася від стуку в двері, озирнулася нічого не розуміючи, потім прийшла в себе і пішла відчиняти двері. Перед нею стояв Олег із букетом квітів і посміхався:

– Доброго ранку, ну як, вдалося Вам виспатися?

– Дякую, ще й як вдалося, заснула рано і прокинулася тільки від Вашого стуку.

Вона ще раз подякувала йому та пішла до себе в номер. На сніданку вони зустрілися, олег сів за стіл, де сидів ще один сусід Юлі. Так і познайомилися, спільні обіди та вечері, прогулянки їх зблизили. Вони вже на «ти», вже розповіли одне одному про своє життя.

Олег керівник якоїсь невеликої організації, одружений, дві дочки. До дружини ставиться з повагою, але кохання немає. Коли Олег у молодості гуляв, був вітряним, міняв дівчат, його строгий батько, вирішив одружити сина, щоб той остаточно не зіпсувався своїми загулами, і не звернув із правильної дороги.

– Так син, настав час тобі одружитися, у мене на прикметі є дівчина, ну якщо тобі не сподобається, шукай сам. Але одружуватися неодмінно потрібно, і ти маєш нести відповідальність за сім’ю. Пора братися за розум.

Олег був не проти, він добре знав свою майбутню дружину, це дочка батька колеги, симпатична і серйозна дівчина Катя. Катя виявилася гарною дружиною і матір’ю, спокійною, господарською і найголовніше мудрою. Деколи чоловік дивувався її мудрості, незважаючи на її молодість.

Виховувала дітей, у справи чоловіка не лізла, жодних порад. Олег років через п’ять зрозумів, що вони живуть як друзі та добрі сусіди. Великого кохання між ними не було, так усе буденно і тихо, ніяких сплесків. Не було між ними тієї іскри, яка буває у люблячих людей. Чогось не вистачає Олегу, хоч і займається благодійністю, але нудно живе і хочеться зробити йому якусь не розумну річ.

Цим він поділився із Юлею. Юля не почала розповідати про її підозри до чоловіка, просто не стала і все. Олег з Юлею прогулювалися алеєю, а навколо вирував квітучий бузок, аромат був неймовірний, вселяв якісь думки, Олег думав:

– Життя минає, а я ще й не любив по-справжньому. Адже були жінки, які самі йшли до мене, але мені це теж не подобається. А я ніколи не втрачав голову, я зразковий сім’янин. А поряд з Юлею я зовсім інша людина, моя душа тягнеться до неї, хочеться бути поряд з нею і триматися за руку.

В цей час у нього задзвонив телефон, дзвонила дочка:

– Тату, ти не забув, що в мене завтра день народження? Ти обіцяв приїхати із санаторію раніше.

– Ой доню, вибач, я зовсім забув. І справді завтра твій день, добре, я обіцяю, приїду неодмінно. Юля чула розмову і сумно дивилася на Олега.

– Юля, доведеться мені їхати сьогодні вночі, щоб бути надвечір у дочки на дні народження, їй двадцять п’ять, невеликий ювілей. Якщо не приїду, мене дочка не зрозуміє, тим паче я обіцяв.

Юля кивала головою, мовчки погоджувалася, і ще трохи погулявши, вони розійшлися за своїми номерами, Олегу треба збиратися. Вранці за сніданком вона сиділа сумна, а її сусід по столу зрозумів її стан, він у літньому віці, був мудрою людиною і спробував пояснити її обережно і м’яко:

– Юля, послухай людину, яка прожила життя, я хочу до тебе донести, що такі стосунки добром не закінчуються. У такому віці, як Олег, розумний чоловік не лишає сім’ю. А якщо він так зробить, то він себе не поважає. І на чужих сльозах свого щастя не збудуєш.

Юля розумом розуміла, а ось що робити з душею. Вона відчувала, що Олег иже заволодів її серцем, вона навіть вже й Дениса не підозрює, як їй все одно. Їй стало самотньо і сумно без Олега, вона вже сумує за ним, добре, що залишилося три дні її відпочинку у санаторії. Не хочеться бути тут одній, все навколо нагадує про нього. У номері вона дала волю сльозам, потім задзвенів телефон, то був Олег.

– Пробач Юля, що мені довелося виїхати, я сумую. Ще тільки пройшов день, а я весь час думаю про тебе, я тебе люблю.

Потім він писав щодня смс-ки, освідчувався у коханні, писав гарні слова. Це були слова, які вона хотіла чути, які гріли її душу.

Нарешті Юлія приїхала додому, там все, як і раніше, діти навчаються в інституті, Денис працює, він правда рідше тепер їде у відрядження. Вона вийшла на роботу, а сама все чекала на щось. Олег дзвонив іноді і писав, кілька разів приїжджав до неї в місто машиною. Зустрічалися в кафе, майже на виїзді з міста, таки Юлі не ризикувала, не хотілося їй засвітитися. Вона зразкова дружина та мати.

Ось і цього разу Олег освідчувався у коханні весь вечір:

– Юля, а ти не думала над тим, що ми можемо розлучитися зі своїми половинками та жити разом?

– Ні, я про це зовсім не думала, але за тобою сумую.

– Так давай разом подумаємо над цим, – сказав Олег, але це прозвучало якось непереконливо.

Юля промовчала, начебто їй і не хочеться нічого міняти у своєму житті, але водночас її тягне до Олега. А з іншого боку, вона відчуває, що все більше віддаляється від чоловіка, і в цьому винен Олег.

Потім він довіз її майже до будинку, було вже темно, і вона попросила висадити її біля автобусної зупинки. Була зима, падав сніг, Юля йшла задумливо, не дивлячись під ноги, вони знову попрощалися з Олегом, так і не вирішивши, як їм жити далі. З роздумів вивів телефонний дзвінок, Денис турбувався, де вона так довго.

– Денисе, я вже скоро прийду, я недалеко від зупинки. Ой, ой … – вона зачепилася, телефон вилетів із рук, вона взялася за ногу. А Денис гукав у телефон:

– Юля, Юля, дай відповідь, ти де, що з тобою?

Але зрозумів, що вона не відповість, швидко схопив куртку, вискочив із квартири, одягаючись на ходу. Здалеку побачив, що кілька людей нахилившись, щось обговорювали, а чоловік дзвонив телефоном: – Алло, швидка, швидка…

Юля невдало приземлилася. Швидкаприїхала швидко. Денис поїхав із дружиною.

Юля тривалий час провела у ліжку, Денис переживав. Вона бачила перед собою стурбоване обличчя чоловіка, він доглядав, все сам робив по дому, і якось її осяяло, що дорожче і рідніше Дениса в неї нікого немає.

Олег зрідка писав смс-ки, але їй вже не хотілося на них відповідати, так їхнє листування зійшло нанівець. Їй стало краще, все стало на свої місця.

Цього літа Юля з Денисом поїхали до того ж санаторію, чоловік не хоче її відпускати одну, каже, що вона має бути під наглядом, а то не дай Боже, що…

За іронією долі приїхав сюди олег зі своєю дружиною Катериною. Коли Юля побачила їх разом, згадала зустрічі, але колишніх почуттів вже не зазнала. Вона з цікавістю подивилася на його дружину, зазначивши, що вона симпатична і впевнена в собі жінка. Олег непомітно для оточуючих привітався, кивнувши їй головою, і з погляду Юлі зрозумів, що він для неї вже зовсім чужа людина.

А Юля думала:

– Дякую тобі Господи, що вберіг мене від непоправної помилки. Як же я люблю свого чоловіка.

А Денис навіть не підозрював, які думки вирують у голові її коханої дружини, якій він ніколи в житті не зраджував, був її вірним і дбайливим чоловіком, незважаючи на всі її підозри. Про них він давно забув. Попереду все життя і незабаром весілля у їхнього сина. Все буде добре.