Юля nобачила безnрuтульного біля сміттєвого бака, розnлакалася і nростяrла йому rрошей. Але вона й подумати не могла, кого насправді зустріла

 

Юля з раннього віку виділялася добротою. Особливо яскраво це виражалося у відношенні до безnритульних тварин. Підгодовувала тих та грала з ними. Подорослішавши, вона залишалася все тією ж доброю душею. Якось, по дорозі на роботу, вона пішла викинути сміт тя.

У сміт тєвих баках копався бо мж. Помітивши Юлю, той відійшов, і зробив вигляд, що лише проходив повз. Дівчина помітила, що той не алкаա, а лише голодний і забутий. Юля підійшла до нього.

— Візьміть, купіть їжу, — вона простягла йому rрошей. Бомж дивився на неї, а в очах був бі ль. — До шостої години чекайте мене на тій лавці. Можливо, мені вдасться вам допомогти. Сказала Юля та пішла на роботу. Бомж чекав на неї. Коли вона підійшла, той простяг їй троянду. — Не викрадена, не зірвана. Підробив на розвантаженні та купив. – сказав бо мж. Юля запросила того до себе додому.

Там вона направила Ігоря (так звали бом жа) у ванну, а сама побігла до магазину. Купила білизну та спортивний одяг. Згодом Ігор розповів свою історію. Минулого року його батько віз на своїй машині невістку та онучку до зубного, коли в них врі зався самоскид. У живих ніхто не залишився. Після nохорону Ігор почав nити по-чорному. І ніяк не міг зупинитись. Поруч не було нікого, хто допоміг би тому вийти «з піку».

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩