Її кулінарні здібності – окрема тема. Її голубці, запіканки, котлетки і торти – це просто шедеври. Всі наші друзі й родичі захоплюються нею і просять її рецепти. Я й сам часто жартую: “Моя дружина могла б стати шеф-кухарем у найкращому ресторані”.

Але є одна річ, яка мене тривожить і з якою я не можу впоратися. Подружнє життя у нас з Соломією буває лише два рази на рік.

Це мій подарунок на день народження і, якщо пощастить, на Новий рік. Але Новий рік іноді “випадає”, бо, як каже Соломія, це завжди клопоти, гості, свята – не до того.

Мене звуть Вадим, мені 43 роки. Я одружений вже 15 років, і у нас з дружиною Соломією двоє чудових дітей – син і донька.

Моє життя здається ідеальним ззовні, але всередині є одна проблема, яка не дає мені спокою.

Я хочу поділитися своєю історією і, можливо, отримати пораду від тих, хто прочитає її.

Коли я познайомився із Соломією, я одразу зрозумів: це моя жінка. Вона була настільки прекрасною, що затьмарювала усіх довкола.

Краса її була незвичайною – не просто зовнішньою, але й внутрішньою. Вона випромінювала тепло, світло і якусь незбагненну мудрість.

Коли Соломія відповіла мені взаємністю, я буквально не міг повірити у своє щастя. Вона могла б вибрати кого завгодно, а обрала мене.

Наше подружнє життя почалося непросто. Спочатку ми жили з моїми батьками. Моя мама весь час вказувала Соломії, як правильно вести господарство, як доглядати за новонародженою донькою.

Я бачив, як моя дружина терпіла ці повчання, але її терпіння не безмежне. Одного разу вона сказала мені:

“Вадиме, або ми переїжджаємо, або я просто не витримаю”.

І я вирішив: сім’я – це Соломія і наші діти. Ми переїхали на орендовану квартиру, а згодом купили власне житло.

Соломія – ідеальна дружина. Вона створює такий затишок вдома, що хочеться повертатися туди завжди. Вона вміє все: смачно готувати, доглядати за дітьми, підтримувати порядок.

Її кулінарні здібності – окрема тема. Її голубці, запіканки, котлетки і торти – це просто шедеври. Всі наші друзі й родичі захоплюються нею і просять її рецепти. Я й сам часто жартую: “Моя дружина могла б стати шеф-кухарем у найкращому ресторані”.

Але є одна річ, яка мене тривожить і з якою я не можу впоратися. Подружнє життя у нас з Соломією буває лише два рази на рік.

Це мій подарунок на день народження і, якщо пощастить, на Новий рік. Але Новий рік іноді “випадає”, бо, як каже Соломія, це завжди клопоти, гості, свята – не до того.

Коли наші діти були ще маленькими, я розумів, що дружина сильно втомлюється. Догляд за малечею, безсонні ночі, хатні справи – це все виснажує.

Але з часом діти підросли, стали самостійними, і нічого не змінилося.

Коли я одного разу обережно підняв цю тему, Соломія відповіла:

“Що ти від мене хочеш? Ми реалізували себе як сім’я. У нас є діти, затишний дім. Ми тепер друзі, партнери, а не просто закохані. І цього достатньо”.

Я люблю її, обожнюю, але для мене це “достатньо” – ніби вирок. Я ще молодий чоловік, у мене є потреба в любові, у зв’язку, який виходить за межі дружби.

Я не раз намагався говорити про це з нею, але кожен раз натикаюся на стіну. Вона каже:

“Я така, як є. Я не змінюся”.

І ось я стою перед вибором. Зрадити її я не можу – ніколи собі цього не пробачу. Вона настільки хороша, настільки світла, що навіть подумати про це соромно.

Чи зраджує мене Соломія? Думаю, що ні. Вона завжди після роботи вдома, завжди з нами. Ми разом їздимо на відпочинок, разом проводимо всі вихідні. Але я не знаю, чи цього вистачає для мене.

Я вже замислювався над тим, що, можливо, проблема в мені. Може, я надто багато хочу? Може веду себе егоїстично? Але чому тоді мені так важко?

Я дуже люблю свою дружину, хочу бути з нею і вірю, що можна все виправити.

Можливо, хтось із вас, хто читає цю історію, стикався з подібною ситуацією? Як переконати людину, яку ти любиш, відкритися тобі знову? Як повернути вогонь, який був колись?

Або, можливо, мені варто прийняти все як є і навчитися жити без того, чого мені так бракує?

Я не знаю відповіді. Але я точно знаю одне: моя любов до Соломії – це найкраще, що сталося у моєму житті.

І я зроблю все, щоб зберегти нашу сім’ю, навіть якщо це означає жити у цьому дивному балансі між дружбою і любов’ю.

Джерело