Ксенія поклала дітей спати та вирушила на кухню випити чашку чаю. Володі ще не було. Останнім часом на нього навалилося багато роботи і він частенько затримувався.

Ксенія шкодувала чоловіка і намагалася звільнити його від домашніх турбот. Все-таки він був єдиним здобувачем у сім’ї.

Відразу після весілля ними було прийнято рішення, що Ксенія займається будинком та майбутніми дітьми, а Володимир забезпечує їхнє безбідне існування.

Один за одним з’явилися троє дітей. Появі кожного Володимир був дуже радий і говорив, що не збирається на цьому зупинятися.

Ксенія ж, навпаки, втомилася від нескінченних пелюшок, сумішей та недосипання. Вона вирішила, що поки що зупинитися з дітьми.

Володимир повернувся вже за північ. Він був трохи напідпитку. На її запитання про причину відповів:

– Ксеня, так замоталися з хлопцями, так втомилися, що вирішили зайти кудись, скинути напругу.

– Ах ти мій бідненький!

– Усміхнулася Ксеня.

– Ходімо, я тебе погодую!

– Не потрібно. Ми закушували курячим крильцями – я перебив апетит. Краще одразу піду спати.

Наближалося свято, 8 березня. Ксенія, попросивши свою маму посидіти з дітьми, вирушила до торгового центру. Їй хотілося відзначити це свято особливо: романтична вечеря і тільки вони вдвох. Мати погодилася забрати дітей до себе.

Крім продуктів та подарунків, Ксюша вирішила ще дещо купити для себе. Вона давно вже собі нічого не купувала – було соромно брати у чоловіка на вбрання гроші, та й ходити в них не було куди.

Останнє, що вона придбала, був домашній костюм. Але для задуманого вечора він не підходив. Ксенія попрямувала до одного з магазинів одягу і, підібравши кілька суконь, вирушила до примірочної.

Вона тільки почала міряти другу сукню, як почула знайомий голос чоловіка, що долинав із сусідньої примірочної:

– Ммм, я вже хочу зняти з тебе це!

Йому відповів заливистий сміх.

– Наберися терпіння, любий! Іди краще дружині щось вибери!

– Їй навіщо? Вона вся у дітях. А дітям не важливо в чому вона ходить – аби їх нагодували, поміняли підгузки та прибрали за ними іграшки! Подарую їй якусь мультиварку! Або хлібопічку – нехай радіє!

Ксенію наче окропили крижаною водою. Вона, намагаючись якнайменше видавати шуму, на автоматі міряла сукні, а сама прислухалася до голосів із сусідньої примірочної.

– А якщо вона спитає, куди ти витратив такі великі суми. Мультиварка та хлібопічка не можуть стільки коштувати.. – не вгамувалася сміятися дівчина.

– А чому я повинен звітувати куди я витрачаю свої гроші? Це я працюю, вона вдома сидить на всьому готовому! Я їй виділяю певну суму на господарство та й вистачить з неї! Нехай і за це подякує.

Примірка, мабуть, закінчилася, голоси почали віддалятися. Ксюша обережно визирнула зі своєї кабінки. Так і є: її коханий чоловік стояв біля каси з якоюсь білявкою та розраховувався за покупки.

Розрахувавшись, він обернувся до неї і не соромлячись касира, поцілував дівчину прямо в губи.

– Пані! У вас все гаразд? – Ксенія зрозуміла, що вже давно перебуває в примірочній, сидячи на невеликому пуфі і втупившись в одну точку.

– Так-так, все гаразд! – вона відкрила фіранку і подала продавцеві сукні: я візьму все.

Вдома, відпустивши маму і поклавши дітей на полуденний сон, Ксенія задумалася, як їй тепер бути? Такої зради від чоловіка вона ніяк не чекала.

Навіть не те, що він їй зраджує, а те, як він ставиться до неї та до того, що вона робить. Він відразу знецінив усе, що вона намагалася робити для сім’ї.

Їй хотілося одразу бігти і подавати на розлучення, але вона змусила себе зупинитися і подумати.

“Ну подам я на розлучення, він піде до своєї білявки, а я залишуся з дітьми без засобів для існування. Аліменти? То там, напевно, копійки будуть… І на що ми житимемо?”

До вечора рішення було ухвалено. Володимир цього дня не затримався як завжди “на роботі”. “Вдень намилувався”, – подумала Ксюша з байдужістю.

Усі почуття, які вона відчувала до чоловіка, випарувалися. Він став для неї сторонньою людиною. Єдине, через що вона переживала, це те, що він захоче близькості, а вона не зможе йому її дати. Гидко.

Але чоловік, мабуть, отримав все від своєї коханки і до Ксенії не став чіплятися.

Наступного дня жінка склала резюме і розіслала його у всілякі компанії та агентства. Залишалося лише чекати. Потяглися дні очікування. Тепер щодня Ксенія починала з перегляду пошти.

Зрештою, довгоочікувана відповідь надійшла. Її запросили на співбесіду до однієї з фірм міста. Туди, де працював її чоловік. Ксенія довго розмірковувала, чи варто їхати, але все ж таки вирішила – варто!

Попросивши мати посидіти з дітьми, Ксенія вирушила на співбесіду. Після майже двох годин спілкування з керівництвом фірми їй запропонували непогану посаду, з можливістю вільного графіка.

Зарплату, звичайно, спочатку обіцяли не дуже велику, але, щоб прогодувати себе і дітей, цілком достатньо.

Додому Ксюша летіла, як на крилах. Мати, побачивши доньку такою щасливою, закидала її запитаннями.

– Мамо, мені Володя зраджує! – радісно вигукнула жінка.

Вирішивши, що у дочки на цьому ґрунті тимчасове божевілля, жінка взяла її за руку і посадила поруч із собою на диван.

– Ксенія, ну що ти таке кажеш? Як Володя може тобі зраджувати? Він же працює цілими днями!

– Не працює, а ходить до своєї дівчини! – і Ксеня розповіла все, що дізналася, підслуховуючи у примірочній крамниці. Мати, вислухавши її, поцікавилася:

– Ну і що ти збираєшся робити?

– Подам на розлучення! І так, я знайшла роботу з вільним графіком. Зараз напишу заяви до дитячого садка і, як тільки мої діти почнуть туди ходити, вийду на повний робочий день!

– Ну що ж! Я не відмовлятиму тебе! Зраду прощати не можна! Думаю, це лише початок. Тим більше він тебе і за особистість вже не вважає. А з дітьми я допоможу тобі!

– Дякую, мамо!

– Ксюша зворушливо обійняла матір.

Сьомого березня Володимир знову з’явився глибоко опівночі. Ксенія нічого в нього не стала питати. Володя, здивований такою байдужістю дружини, почав сам виправдовуватися:

– Ксеня, знову з пацанами запрацювалися… – але Ксенія не дала йому домовити, наказавши лягати спати.

Наступного дня, коли жінка сиділа на кухні та годувала дітей сніданком, Володя урочисто подарував їй подарунок – хлібопічку.

– Ось, люба, це тобі, щоб полегшити твою домашню працю! – Він спробував її поцілувати, але Ксенія відсторонилася і, навіть не глянувши на подарунок, встала зі стільця.

– У мене теж є для тебе подарунок!

Здивований чоловік, з коробкою в руках, пройшов за нею. Вона вийшла в коридор і вказала на дві великі валізи.

– Я з тобою розлучаюся! Тепер можеш не вигадувати нісенітниці, приховуючи свої походи до іншої!

– Як ти дізналася? – спитав здивований Володимир.

– У примірочній, коли ти вибирав своїй білявці подарунок. І так: хлібопічку теж можеш їй віддати – мені вона ні до чого!

Викритий у зраді та втрачаючи сім’ю, Володимир розлютився:

– А тобі що, шкода, що я матиму іншу жінку? Красива, пристрасна та доглянута, на відміну від тебе! Ти навіть забула як фарбуватися! Осіла як квочка і живеш за мій рахунок! Тобі яка різниця кому і що я купую! Значить, вважаю за потрібне! І ти не маєш права рахувати мої гроші! Тебе просто жаба душить, що я витрачаю ще на когось! Ти просто меркантильна вівця!

– Мені не шкода, – спокійно сказала Ксенія, – йди.

Наступного дня Ксенія подала на розлучення та на аліменти. За тиждень пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха. Не вітаючись із Ксенією, вона закричала:

– Меркантильна погань! Чоловіка вигнала, а гроші з нього качаєш! Негайно відмовся від аліментів! Він не повинен тобі їх платити!

– Він їх не мені платить, а своїм дітям, яких сам же й просив! – відрізала Ксенія. – Якщо йому не вистачає на свою коханку, то це вже його проблеми! Він такий самий батько як і я!

– Та що ти можеш, без його грошей! Народжувала дітей, сподіваючись, що все життя просидиш на його шиї! Але ж у тебе це не вийде! Він попросить у начальства, щоб йому урізали офіційну зарплату і ти отримуватимеш жалюгідні копійки! Швидко приповзеш!

– Ну, це навряд! – Сказала Ксенія і вказала на двері.

– Геть з мого будинку, поки я поліцію не викликала!

Кидаючи прокльони, свекруха пішла.

Через кілька місяців дітям один за одним надали місця в дитячому садку. А ще через місяць після того, як молодша дитина почала ходити до дитячого садка, Ксенія вийшла на роботу на цілий день.

– Привіт! – біля її столу пролунав знайомий голос. – Ми можемо поговорити?

– Вибач, Володю, у мене багато роботи, – відповіла Ксюша, не підводячи голови.

– Може, тоді пообідаємо разом? – Володимир не йшов.

Ксенія підвела голову і подивилася на колишнього чоловіка. Він виглядав стомленим і пошарпаним. Вона знала, що його блондинка, до якої він пішов, дізнавшись, що половина його зарплати йтиме на аліменти, тут же виставила його геть. Але Ксенію це вже не обходила.

– Ні, Володю. Не поговоримо та не пообідаємо!

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?

КІНЕЦЬ.