Мій син закохався, і я була щаслива, поки не дізналася, що моя майбутня невістка чекає дитину від іншого. Раптовий дзвінок сина змусив мене понервуватись.

Мій єдиний син потрапив у дтп, його відвезли до лікарні. Щоправда, було все не дуже серйозно та підозра на струс мозку. Але у лікарні його залишили для спостереження на 3 дні.

А потім виявилося, що цього терміну йому вистачило, щоб закохатися у молоденьку медсестру. Загалом Ольга і мені сподобалася – мила, доброзичлива.

Їхній роман тривав уже 2 місяці, коли син із нареченою прийшли до мене на чай і повідомили новини. Вони збиралися побратися, і, виявляється, Ольга чекає дитину … від іншого чоловіка! І мій син знав про це з самого початку їхніх стосунків.

– Дмитро, але навіщо тобі чужа дитина? – не могла я змиритися з цією новиною.

– Мамо, ну яка різниця, адже ми кохаємо одне одного.

Я переживала, що в Ольги міг бути корисливий мотив. Кому хочеться бути самотньою матір’ю, та ще й живе в гуртожитку. А виросла у дитбудинку.

Та й невідомо, що там за рідний тато, раптом генетика погана. Але я людина неконфліктна і не стала більше влаштовувати допитів та сварок із цього приводу. Змирилася.

А незадовго до весілля до мене зайшла Ольга.

– Юліє Андріївно, ви не думайте, я справді дуже кохаю Дмитра і зроблю все, щоб він був щасливий, не сумнівайтесь у мені! І я не наполягаю, щоб він прийняв на себе батьківство, можна поставити прочерк у свідоцтві про народження.

Її щирість зворушила мене. Я подумала, що вони потім і спільного народять дитину. І всі будуть щасливі.

****

Разом із Дмитром я поїхала забирати Олmue та новонародженого Ігора з пологового будинку. Вони орендували квартиру і вирішили жити окремо.

Коли я за кілька днів зайшла до них, з’ясувалося, що вони майже не сплять, Ігор часто плаче. Я одразу зрозуміла, що його турбує животик.

Порадила давати йому кропову воду, робити масаж. Мої методи 25-річної давності працювали, і Ольга була щиро мені вдячна. А потім, непомітно, я й сама прив’язалася до цього маленького хлопчика, ходила з ним гуляти, ніколи не відмовляла посидіти, поки син із невісткою йшли у справах.

З того часу минуло 5 років. Жодного разу в мене з невісткою не було конфліктів чи розбіжностей. Ніколи вона мені грубого слова не сказала і не знехтувала.

Мені здавалося, що і з сином вони живуть гарно. Ну просять взяти Ігоря на вихідні, але ж вони молоді, хочуть побути вдвох, а я тільки рада онукові.

Але одного разу Ігор мене приголомшив:

– Тато весь час кричить, а мама плаче. І мені також хочеться через це плакати.

Злякавшись, я вирішила серйозно поговорити з сином.

– Так, мамо, ми щось зовсім не ладнаємо останнім часом. Напевно, дарма я з нею одружився. Уявляєш, ми обстежилися і виявилося, що вона більше не може мати дітей!

– Ну й добре, – спробувала я його заспокоїти, – адже у вас є Ігор.

– Тут не тільки це, – відвів очі у бік Дмитро. – У мене з’явилася інша жінка… Інша сім’я.

Вже за місяць вони розлучилися. Ольга відпустила Дмитра без жодних претензій. У рацсі невістка виглядала розгубленою. Взявши мене за руку запитала:

– Ви будете приходити до нас? Ігор вас дуже любить.

– Звісно, ​​буду. Він мій онук!

Потім син знову одружився, у мене з’явилася нова невістка. Вона була гарною дівчиною, але душею я до неї не прикипіла.

Моєю віддушиною став Ігор. Він підростав, змінювався, і я жила його проблемами та інтересами. Ось ми разом освоїли велосипед, я почала розбиратися в моделях машин, потім ми освоїли комп’ютер…

Ігор не любив робити уроки, а я вигадувала, як його захопити, розповідала про великих учених. Після кількох років шлюбу у Дмитра та Світлани народилася донька.

Але її поява на світ не зворушила мене так сильно, як колись народження Ігоря. Свати вдень і вночі поралися з онукою, а я була начебто ні до чого…

Якось Ігор прийшов до мене серед тижня.

– Бабусю, можна я в тебе житиму? – запитав він.

– Що трапилося? Ви з мамою посварилися?

– Ні, – насупився він, – до неї знову прийде цей.

Я зрозуміла, що у Ольги з’явився чоловік. Я постаралася заспокоїти онука. Сказала, що мама має право на щастя, що він, як і раніше, для неї найголовніший чоловік. Наступного дня зустрілася з колишньою невісткою.

– У тебе є чоловік? – запитала я.

– Ви плануєте одружитися?

– Він добрий, правда! – збентежилася Ольга.

– Дбає про нас, Ігореві новий рюкзак купив, зараз телефон обирає…

– Вірю, що добрий. Тільки що буде зі мною?

Ольга здивовано подивилася на мене:

– У якому сенсі?

Тут вже прийшла моя черга бентежитись і бурмотіти. Говорила щось з приводу нового тата й бабусі, що я тепер для них ніхто… Коли слова зникли, підняла очі на невістку.

А Ольга, вперше за стільки років, зі сльозами на очах, міцно обійняла мене.

– Я ж колись сказала, що ви мені як рідна, – сказала вона, – а Ігорю ви – справжнісінька бабуся. І завжди так буде!

КІНЕЦЬ.