21 листопада в селі моєї дружини був празник. Її батьки запросили нас на вечерю з нагоди свята. Після роботи ми заїхали в магазин купити смаколиків. Забрали дітей зі школи й поїхали  в село за 70 кілометрів від міста, де ми живемо. Дорога не дуже близька, ще й сніг випав вперше.

За годину до нашого приїзду я зателефонував тестю, сказав, що вони вже можуть накривати на стіл і що ми веземо з собою багато чого смачного. І його улюблену копчену рибку.

Батьки зраділи, поклали слухавку та почали готуватися до нашого приїзду. Ми приїхали, зібралися виносити сумки, відкрили дверцята авто. Мені назустріч вийшов тесть і одразу простягнув у руки лопату.

Любі гості, як добре, що ви приїхали. В нас тут з самої ночі такий сніг замітав, що в двір ви не проїдете. Треба дорогу розчистити. Ану, Вовка, давай зі мною швидко сніг почистимо, а тоді підемо  святкувати.

Я не став сперечатись з тестем, але ситуація мені не сподобалась. Запросили в гості, а я повинен сніг чистити. Я і так в село до дружини дуже рідко їду. А тут раз приїхав, і маю пахати.

Більше ніж годину я займався вичищанням снігу, крім того, тесть попросив почистити сніг під парканом та на даху літньої кухні. Коли ми сіли за стіл, я вже не мав сил святкувати. Хотілось просто лягти та простягнути ноги. Таке частування мені не дуже сподобалось. Я про це чесно сказав дружині.

КІНЕЦЬ.