10 років тому, коли до пенсії мені залишалося зовсім небагато часу, я втратила роботу. Довго намагалася знайти нове місце, але нічого не вдавалося. Шукала навіть у районах, у селах – нуль результатів. Тоді серед моїх подруг та знайомих була тенденція – їхати до Італії на заробітки.

Причому заробляли вони непогано: он які хороми все побудували. Якось до мене прийшли свати і стали сkаржитися на те, що грошей бракує kатастрофічно. Тоді я запропонувала їй варіант: їхати нам двом до Італії.

Але сватя відразу відмовила, обґрунтувавши це тим, що їй уже 57, і в цьому віці rрошей уже не заробити. Як би там не було, вік мене не бентежив, і я поїхала. Спочатку було важkо, але згодом усе почало налагоджуватися. Висилала доньці rрошей щомісяця.

Говорила, щоб вона робила у будинку ремонт. Але потім я дізналася, що роботами займається не донька, а моя сваття. Дочка віддавала їй усі гроші, але зізнатися мені у цьому боя лася. Як би там не було, все це тривало цілих 10 років.

Кілька місяців тому я вирішила повернутись на батьківщину. Сваття, дізнавшись про мій приїзд, запросила нас усіх до себе на дачу. Коли я під’їхала до ділянки, то була вражена: який будинок вона собі відбудувала! Альтанки, каміни, казковий сад. Мало хто в цьому районі міг похвалитися такою садибою.

Я сіла за стіл — і занурилася в думки: а на які rроші вона все це відбудувала. Знаю ж, що живе вона з чоловіком лише на пенсію, жодних підробітків у неї немає. Швидше за все, вона зробила все це на мої rроші. До кінця не хочеться в це вірити — але я обов’язково все з’ясую.

КІНЕЦЬ.