Ольга спостерігала, як Микита пакував свої речі у спортивну сумку.

— Візьми валізу, там буде більше місця, — сказала вона, хоч і була впевнена, що в тій сумці більше місця, ніж у її валізі.

— Не хвилю йся, у мене велика сумка, — відповів Микита. Він вибрав кілька фотографій із nолиці та поклав їх у сумку.

— Що, наше весільне фото тобі не знадобиться?

— Запитала Ольга.

— Не знадобиться, — відповів Микита.

Він почав діставати свої речі з шафи, а Ольга пішла на кухню зварити собі каву.

На кухні Микита спустошив шафку з пластівцями та макаронами. Ольга приголомшено дивилася, як він висипав рівно половину відкритого мішка з рисом, а решту поклав назад.

Він узяв собі мішок цукру, а другий залишив. Він брав навіть те, що йому не подобалося, наприклад, манну крупу та горох. Ольга не могла повірити у те, що відбувається.

Після того, як Микита перестав збиратися, Ольга запитала його про Ромчика, їхнього сина.

— Він залишиться з тобою, я nлатитиму алі менти, — сказав Микита.

Ольга запитала, чи не хоче він забрати їхнього сина на якийсь час, але той відмовився. Микита вирішив взяти все, що можна, зокрема й те, що Ольга отримала у подарунок. Коли він виїжджав, Ольга дала йому ключі і пожартувала, що передасть усе, що знайде ще в будинку. Після відходу Микити Ольга голосно засміялася.

Вона була рада, що їхній шлюб розпався. Вона згадала, як вони познайомилися на роботі і яким їй він здався розумним та привабливим.

Микита та Ольга одружилися, у них наро дився син Роман. Але вони були надто різними, і Ольга навіть відчула полегшення, що роз лучення виявилося остаточним.