Дорога – місце сакральне. Це символ життя людини, її шлях від народження до кінця. Місце зустрічей з долею, місце випробувань, небезпек та щастя.

Тому в дорозі завжди були особливо уважні. Все, що відбувається в дорозі – це символічні події нашого життя, долі. Наш вибір, наш настрій, вчинки, знайомства – все це образи долі. І зустрічі з темними та світлими силами теж частіше відбуваються у дорозі.

Євген вирушив в інше місто на машині. По справах. Він був комерсант, то їх тоді так називали. І комерсант успішний. Купив іномарку! Можна сказати, це був багатій. І стільки цьому чоловіку прийшлося пережити, що він став підозрілим, холодним та розважливим.

Дорогою Євген зупинився біля придорожньої корчми. Там шашлики смажили, запах був дуже апетитний. Євген міг собі дозволити дорогий шашлик. Купив кілька шампурів. Підсмажені шматочки в миску велику склали. Сидів багатій на пластиковому стільці біля корчми, їв, макав у соус, хлібом свіжим закушував.

Підійшов старий у бідному одязі. У дешевому спортивному костюмі, у гумаках. І почав дивитись. Стоїть худий, згорблений, зморшкуватий. Не просить. Дивиться лише на миску. І мимоволі повторює запалим ротом жувальні рухи.

Євген узяв і віддав старому миску, там половина залишалася. І хліба два великі шматки.

“На, – каже, – Поїж! А я далі поїду!”.

Старий взяв тремтячими руками частування. І посміхнувся залізними зубами. Так радісно… А Євген сів у машину і далі поїхав, трохи лаючи себе за щедрість. Навіть не наївся. А шашлик був смачний. І дорогий! За безкоштовно зараз шматка хліба не дадуть. А він віддав свою вечерю. Ну добре. Викорінюватимемо цю безглузду жалісливість. Не ті часи…

Їхати було далеко. Стемніло. Євген опинився на вузькій дорозі, ями суцільні. Повна темрява, світла від фар не вистачає, бо туман спустився з гір. Дуже погана дорога! Але машина хороша, тому чоловік не знижував швидкість, мчав повним ходом! А потім машина втратила керування і сталася аварія.

І все було дуже погано. Коли комерсант прийшов до тями, він був притиснутий машиною, майже не міг дихати. І багато травм отримав. Він був у темряві, у тумані, зовсім один. Допомоги чекати нема звідки. А вибратися він не може.

І раптом підійшов хтось, підняв розбиту машину і витяг Євгена. Це було неймовірно, але так було. Євген розплющив очі, – а це той старий. Точно він! Шашликом пахне, димом від шашлику. Старий сидів поруч із комерсантом і говорив: “Я покликав на допомогу. Скоро допомога прибуде, тримайся поки, почекай! Ще не закінчено твій шлях, ти просто збився трохи з шляху. Потерпи!”.

Мобільники були тоді рідкістю. Та й мережі не було. Викликати допомогу старий ніяк не міг. Але за п’ять хвилин фари засвітилися в темряві, потім зупинилася велика фура.

Це далекобійник проїжджав забутою дорогою. Він викликав по рації допомогу. І незабаром прийшов порятунок. Але Євген цього вже не бачив.. А коли віе прийшов до тями в “Швидкій”, ніякого старого не було.

І як старий міг з’явитися за сто кілометрів від корчми? Ніяк не міг. Мабуть, це було марення, галюцинація. Так говорили ті, кому комерсант розповів про свій порятунок. І Євген перестав розповідати. Він ясно бачив старого чоловіка. Але довести нічого не міг.

І з того часу він намагався не збитися зі шляху, навіть у темні та слизькі часи. Намагався, щоб серце не запекло. І намагався ділитися з тими, кому справді голодно та погано, посильно ділитися з тими, хто справді слабкий і голодний.

То був ангел. Так вважає Євген. І таких історій про порятунок у дорозі дуже багато. Дорогами ходять особливі ангели, приймаючи доступне нам обличчя. Вони перевіряють, чи поділиться людина чи ні. Надасть посильну допомогу чи ні.

Але й темні сили теж блукають дорогами. І намагаються відібрати наші сили, набитися в попутники, поцупити запаси… Тому в дорозі треба бути особливо уважним і обережним. І допомагати тим, на кого вкаже серце. І цуратися тих, хто впивливий і розчулений, хто заманює на темну дорогу.

КІНЕЦЬ.