Є в мене тітка, мешкає в селі, у неї 3 дочки та син. Одна дочка, найстарша, живе у сусідньому місті за 30 км, але ми не спілкувалися. Тітку я відвідую раз на 5 років. І ось одного разу доля звела нас із цією старшою дочкою в селі. Ну, ми там поспілкувалися, дізналася, що за 10 днів у неї ювілей 50 років.

Вони нас не запрошували, сказали, що не святкуватимуть, але ми вирішили, що це привід зав’язати стосунки. Поїхали, привезли подарунок – золотий браслет. Посиділи, мляво поспілкувалися, якось я не бачила в неї радості від нашого візиту, запросили їх до себе, але вони жодного разу так і не подзвонили, і звичайно, не приїхали.

Днями поїхала знову відвідати тітку з приводу її 80-річчя, купили подарунки їй та її чоловікові. Знаючи, що до села повернулася жити з чоловіком її друга дочка, яку я не бачила з дитинства, купили, окрім продуктових подарунків для тітки, ще віскі, червону ікру, червону рибку, гарні консерви для застілля.

Я вважала, що сестра прийде з чоловіком увечері, організуємо гуляння, посидимо, відзначимо ювілей. Приїхали ми на обід, сидимо, обідаємо, тітка відкрила кагор, сказала, що більше нічого не п’є. Ось сидимо, розмовляємо, раптом двері відчинилися, і повз нас хтось прошмигнув, на ходу кинувши «привіт».

Я одразу зрозуміла, що це вона, сестра, але вона навіть не затрималася біля нас, а одразу шмигнула в кімнату і щось почала жбурлятися на столі, а ми сиділи на кухні. Я дуже здивувалася такому приходу і, вийшовши з-за столу, підійшла до неї, обійняла її і щось їй сказала, типу, ти що, як не рідна.

Вона щось буркнула незрозуміле. Все це було на очах її батьків. Я повернулася до столу. Спілкуватися з нею не було бажання. Чоловік мій щось там у неї питав, вона ледве цедила. Потім її мати (моя тітка) у неї спитала, де чоловік і чи прийде він.

Виявляється, він там комусь щось допомагав, випив та спить, тож не прийде. Потім через деякий час, коли всі були на вулиці, а я на хвилинку зайшла в будинок випити таблетку, зазирнула вона і сказала: «Бувай, я пішла». Ну, бувай так бувай. Подумала, що ввечері прийде із чоловіком.

Увечері їх нема. Попросила тітку зателефонувати та запитати, чи прийдуть вони. Подзвонила, сказала, що чоловік спить і досі, і вони не прийдуть. Гаразд, посиділи з тіткою та її чоловіком, відкрили пляшку гарного вина, віскі відкривати не стали. Випили все потроху, навіть півпляшки не випили.

Ну, гадаю, може вранці прийдуть. Вранці тітка сказала, що чоловік зайнятий на якомусь похороні. Сама сестра теж більше не прийшла та не подзвонила. Коли це стало ясно, я забрала з шафи віскі та банку червоної ікри. Літні віскі не п’ють, а залишати їх для таких родичів я не стала.

Тітка сказала, що зять приходить і підпиває все з пляшок від гостей. Я вважала, що вистачить з них і вина, що залишилося, та інших делікатесів, які ми привезли.

Потім тітка спитала, а де, мовляв, пляшка з червоною настоянкою (так вона назвала віскі). Я їй прямо сказала, що віскі та ікра були для застілля, а оскільки його не було, я їх назад забрала. Тож ось із ними, із цими родичками. Тепер я думаю, що не скоро поїду до села, а може, взагалі більше не поїду.

КІНЕЦЬ.