– Ярино, ну світ такого не бачив, щоб на плиті стояла красива дощечка, а на ній якась ваза з декоративними квітами, – сказала я до невістки, коли прийшла до них на новосілля.

– Маріє Василівно, зараз це в моді, то ж не зважайте. Я ж не у вашій кухні такий інтер’єр зробила.

Я отетеріла. Кухня, в яку вони вклали стільки грошей, та що кухня, вся трикімнатна квартира була на вищому рівні оздоблена, була просто для краси.

– Тепер ніхто не готує! Не ті часи, – наголосила Ярина.

– То для чого ви цю плиту таку дорогу замовили? Треба було з кухні ще одну кімнату зробити!

– А кавоварку, по-вашому, ми де ставити мали б? Ви ж знаєте, що як я кави смачної зранку не вип’ю, то я не я.

Я лише зітхнула. Колись кухня була серцем дому, а тепер? Красиві меблі, дорога техніка, але все це не для використання. Лише для показу. Ярина завжди була не з тих, що стоять біля плити. Вона жила за принципом «життя одне», і я з цим була згодна, але ж не до такої міри! Кожен день ресторани, доставка, і жодного запаху домашньої їжі в квартирі.

– Ярино, а твоя мама теж так? Вона ж завжди смачно готувала! – спробувала я звернутися до її совісті.

– Ой, Маріє Василівно, ви просто не розумієте. Часи змінилися. Зараз всі успішні жінки не витрачають час на кухню. Це для тих, хто не цінує себе. Я працюю, розвиваюся, а не стою біля каструль. Навіщо мені варити борщ, якщо його привезуть гарячим за п’ятнадцять хвилин?

– А мій син? – не втрималася я. – Він же тільки й буде на харчі працювати. В ресторанах зараз такі ціни, що можна цілу квартиру другу купити!

– Ну і що? Ми ж заробляємо. Сашко теж підтримує цю ідею. Йому подобається, що вдома чисто, нема постійного жиру, запаху їжі, брудного посуду.

Я аж поперхнулася.

– Запаху їжі? То він тобі смердить, той борщ, чи що? – я вже ледве стримувалася.

– Ну, скажімо так, я люблю, коли в домі пахне парфумами, а не смаженою картоплею. Це ж наш вибір. Тим більше, у сучасному світі доставка їжі – це норма.

Я сіла на стілець і подивилася навколо. Сучасна квартира, стильний ремонт, жодного натяку на справжнє домашнє життя. Навіть холодильник був напівпорожній – тільки молоко для кави та якісь йогурти.

– Ярино, а хоча б щось ти вмієш приготувати? – не втрималася я.

– Ну… яєшню можу, але навіщо? Для цього є кухарі, які роблять це краще.

Я зітхнула.

– А як же діти? – вирішила я піти з іншого боку. – Коли з’являться онуки, ти їм теж щоранку кур’єра викликатимеш, щоб кашу привезли?

– Ой, Маріє Василівно, не хвилюйтеся! Зараз є стільки хороших дитячих сервісів! Органічна їжа, збалансоване харчування. Усе буде під контролем.

Я похитала головою. Не розумію я цієї нової моди. У наш час жінка, яка не вміла готувати, просто соромилася цього. А тепер це ще й гордість? Виявляється, стояти біля плити – це низько?

– Ярина, я розумію, що кожен живе, як йому зручно. Але сім’я – це не тільки доставка їжі і відсутність запаху борщу. Це традиції, це тепло дому, це атмосфера.

– А в нас і так атмосфера, – всміхнулася вона. – Головне, що ми щасливі, а їжа – це лише спосіб отримати енергію.

Я більше не сперечалася. Все одно мене не почують. Але вийшовши з їхньої квартири, я подумала: як же хочеться зайти у свою кухню, відчути аромат свіжоспеченого хліба, поставити на плиту каструлю з борщем. Бо для мене це і є справжній дім.

А що ви думаєте про таку ситуацію? Чи справді кухня втрачає своє значення у сучасному житті? Чи є приготування їжі невиправданою тратою часу, чи все ж таки важливою частиною домашнього затишку? Поділіться своїми думками у коментарях!

Джерело